Тамара з Афіною Сергіївною завжди перебувала у добрих стосунках. Афіна називала Тамару донькою, а та свекруху – мамою. Нічого не віщувало лиха, проте через характер Афіни Сергіївни, того самого лиха було не уникнути. Афіна Сергіївна наро дилася в рік закінчення війни, коли всі довго і тяжко працювали. Вона була донькою успішної на той час людини – Сергія Борисовича, якого знали всі у їхньому місті. Батько дуже любив дочку, виконував усі її примхи, ні в чому їй не відмовляв, але поруч із цією свободою, він виховував дочку доброю, відповідальною і сильною людиною. У 20 Афіна заkохалася в Дмитра, і вони разом переїхали жити в сусідньому селі, залишивши сім’ю та рідний дім Афіни позаду.
Виховання зіграло вирішальну роль подальшій долі Афіни. Дмитро був під стать тестю. Він чудово, швидкими кроками просувався кар’єрними сходами, дозволяв дружині все, але й не давав її апетиту сильно зростати. Але й Афіна не відставала: як у випадку з батьком, так і з чоловіком вона вела свою м’яку політику – без свароk і сkандалів вона досягала виконання всіх своїх бажань, просто непомітно капала йому на мізки. Коли Тамара прийшла до будинку Афіни, їй довелося прийняти її правила та умови. Щоранку свекруха Томи вставала о 6. Вона до 7 ходила по дому, намагалася себе зайняти чимось, але до 7-ї розуміла, що без співрозмовниць їй ніяк. Тоді Сергіївна просто мило кричала на все горло:
– Дівчата, вже день на дворі, встаємо, посміхаємося! “Дівчата” – це невістка та донька Афіни Сергіївної, 16-річна Софія, яка після криків матері ховала голову під подушку та спала далі. Ну а Тома… вона ж була гостьою у чужому домі. Їй доводилося вставати і йти роз важати свекруху. Томі були чужі також гастрономічні звички свекрухи. Вона могла викинути цілу булку хліба, бо їй не подобався запах, або зварити гусака цілком, коли вдома ніхто м’ясо не їсть. То була звичка Афіни з молодості. Тамара була зі скромної родини. У її сім’ї було прийнято брати стільки, скільки треба і не розкидатись їжею. Тож Тамара прожила кілька років. Вона поступово почала злитися на свекруху за її необдумані витівки.
Від бабусі Томі дісталася квартира на міській околиці. Точніше, квартира дісталася їй із сестрою, але остання жила з чоловіком у приватному будинку – їй ця квартира задарма не здалася. Тома запитала дозволу у сестри, переїхати до їхньої квартири, та, звичайно ж, погодилася. А коли вона повідомила про своє бажання переїхати з чоловіком Афіні, та одразу поставилася до цього рішення позитивно, адже вона й сама розуміла, що у 2-кімнатній квартирі їм усім тісно разом. То Тома з чоловіком і з’їхала від свекрухи. Їхні стосунки від цього ні краплі не зіпсувалися, а навпаки, зміцнилися, адже тепер вони не дмухали один на одного через побутові дрібниці і часто зустрічалися за круглими столами.