Моя історія про колишнього чоловіка Костянтина, який тепер відмовляється жити зі мною в одному будинку, говорячи, що я зіпсувала йому життя. Але не я була винна у тому, як склалася його доля. Наше спільне життя було сповнене поневірянь. Ми жили в старому будинку його тітки, де взимку було так холодно, що навіть піч, що постійно топилася, не зігрівала. Костянтин завжди був зайнятий лагодженням чогось на подвір’ї, а я почувала себе все більш самотньою і незадоволеною. Якось моя подруга запропонувала поїхати до Італії, обіцяючи, що за кілька років я зможу купити квартиру. Я поїхала, насолоджуючись думкою про нове життя, хоч і сумувала за дітьми.
Я відправляла гроші додому, сподіваючись, що Костянтин придбає квартиру, але він усе вкладав у стару хату. В Італії я зустріла Антоніо, і він приніс у моє життя радість, якої я так довго не відчувала. Я продовжувала передавати гроші додому, але зрозуміла, що не збираюся повертатися. Незабаром народилася наша дочка Лукреція, і я намагалася захистити своє нове життя від старого, не зустрічаючись з подругою, яка б могла розкрити мої секрети. Через роки я купила квартири своїм дітям і сказала їм, щоб витрачали гроші, ігноруючи бажання батька, який продовжував покращувати стару хату. Мій новий чоловік помер два роки тому, а Лукреція віддалилася від мене. Я вирішила, що маю право повернутися до своєї першої сім’ї, оскільки ми так і не розлучилися з Костянтином і перед законом все ще вважаємось одруженими. Не розумію, чому він зараз так опирається життю зі мною, адже він все життя на мене чекав…