Настя з дитинства фантазувала, яке у неї буде весілля, яка на ній буде чудова сукня, і взагалі вона буде найпрекраснішою нареченою у світі… Час минав, Настя дорослішала. Давно вже позаду школа та університет, навіть якусь кар’єру вже встигла зробити. Але… Принц на білому коні не з’являвся і не з’являвся. Настя на весіллях усіх подруг відгуляла. І все одна, та одна… Відсвяткувавши свої 35 років Настя вирішила, що вистачить плекати мрію і настав час прийняти реальність такою, якою вона є. Навпроти вікон її квартири знаходився дитсадок. Щоранку, снідаючи перед трудовим днем, Настя спостерігала, як батьки наводять туди своїх діточок.
І декого вона вже знала не тільки в обличчя, а й вивчила звички. Ось молоденька матуся у джинсах. Щоразу вона прощається з дитиною ласкавим ляпасом по попі. Начебто ритуал. А от тато з двома дітьми. Чомусь діточок у сад приводить тільки він. Та такий дбайливий: то хлопчику в кишеню суне чисту хустку, то дівчинці косичку, що заново розпустилася, заплете… Якось уранці, виходячи на роботу, вона зіткнулася з кимось поспіхом. У руках Насті була купа документів, які вона принесла зі служби – доробити роботу вдома. Зіткнення було чутливим. Папери розлетілися двором. Торопигою виявився папаша двох діточок.
Постійно вибачаючись за свою неуважність, доnоміг жінці зібрати документи. У ході справи познайомилися. Чоловіка звали Антоном. Тому що той спізнювався і їм було по дорозі, Настя запропонувала Антону підкинути його до роботи на своїй машині. Дорогою розговорилися. Виявилося, Антон втратив дружину рік тому і виховує п’ятирічного сина та дворічну дочку. Настя з Антоном стали часто зустрічатись, проводити час разом. Настя потоваришувала з його дітьми. Незабаром Антон зізнався в любові і запропонував руку і серце. Зіграли весілля, і Настя переїхала жити до Антона. Минуло два роки. Антон та Настя живуть щасливо. А діти звуть її мамою.