Я давно мріяла познайомити батьків зі своїм коханим. Вадим був для мене ідеальним чоловіком, і я вірила, що маємо майбутнє. Ми зустрілися два роки тому, а чотири місяці тому почали жити разом. Найцікавіше, що в дитинстві Вадим теж жив у Ковелі, але згодом з мамою переїхав до Луцька. Саме там ми й познайомились. Ми з Вадимом вирішили, що настав час представити його моїм батькам. І ось нарешті вони приїхали. Але як тільки батько увійшов, Вадим зблід. – Ну, де твій лицар? Хто завоював серце моєї донечки? – усміхнувся батько. – Ось, Вадим, познайомся! – З радістю представила я. Однак у цей момент мій коханий раптом схопив куртку і мовчки пішов. Пізніше він надіслав мені повідомлення: «Все кінчено! Вибач!». Я нічого не розуміла. Дзвонила йому, але він не відповів. Батько, здавалося, все знав.
– Що трапилося? Ви знайомі? – Запитала я у нього. – Так, Вадим – мій син! – відповів він. – Як? Ти серйозно? – Я бачив його фото у соцмережах. А ти мені раніше його не показувала. Ти ж знаєш, що до твоєї мами я був одружений і мав сина. Потім я по-справжньому закохався у твою матір і пішов від них. Зрештою вони переїхали, і ми перестали спілкуватися. Я відправляв гроші колишній дружині і хотів бачитися з сином, але вона була проти. До цього моменту я завжди вважала батька за рідного.
Він почав жити з мамою, коли мені було чотири роки. Я любила його всім серцем і ніколи не думала про його минуле. – Мені шкода, що все склалося саме так, – сказав він. – Я був би щасливий, якби Вадим зміг мене пробачити. Наступного дня Вадим приїхав, щоб забрати свої речі. Я спробувала його зупинити. – Послухай, але ми любимо один одного! Чому ти не можеш пробачити батька? – благала я. – Ти і твоя мати зруйнували наше життя. Для мене це кінець! – холодно відповів він. Він пішов. Я досі сподіваюся, що час мине і Вадим змінить свою думку. Як ви вважаєте, чи є у нас шанс бути разом?