Доброго дня, дорогі передплатники. Навіть не знаю з чого розпочати свою розповідь, тому що історія, яку хочу розповісти, мені вкрай неприємна. Кілька років тому моя матуся вийшла заміж. Весілля пройшло за всіма правилами, все було так, як годиться. Її новоспечений чоловік переїхав до її квартири. У неї невелика однокімнатна квартира у гуртожитку, але там достатньо місця, тому вони вирішили жити у цій кімнаті. Мій чоловік є військовослужбовцем. Оскільки у військових гарні умови, відносно покупки квартири в іпотеку, ми вирішили купити житло на Соколі. Придбали там двокімнатну квартиру. Я завжди мріяла жити у такій квартирі. Вона світла, простора, з високими стелями. У такій обстановці хочеться ходити, накинувши на плечі дорогий шовковий халат з келихом вина в руці.
Ми довго облаштовували наше гніздечко, робили там ремонт. Ми нікуди не поспішали, тому що для цього не було причин. Моєму чоловікові служити ще 3 роки, тому ми перебуватимемо в Башкирії. Також нам хотілося зробити ідеальний ремонт. Такий, про який ми мріяли. Останньою причиною повільного ремонту є бюджет. Ми хоч і непогано живемо, але гроші не друкуємо, їх треба заробляти. За тим як відбувається ремонт, я доручила стежити своїй матері. Вона живе неподалік нашої квартири, всього дві станції на метро. Місяць тому у нас видалася відпустка. Ми приїхали, заздалегідь нікого не попередивши про візит, і одразу поїхали до своєї квартири. Важко передати, які емоції я відчула, коли побачила, що там бігають діти. З’ясувалося, що мама дозволила жити у нашій квартирі дочці свого нового чоловіка. Сказати, що я була в шоці – нічого не сказати. Я одразу набрала її номер і попросила приїхати разом з чоловіком.
Мати взагалі не розуміла, чому я обурююся, і що вона зробила не так. «Ну, а що в цьому поганого? Вас тут майже не буває, мешкаєте далеко. Чого порожня квартира повинна стояти даремно? На час відпустки могли б і винайняти житло. А вона знімати не може, бюджет не дозволяє, а з двома маленькими дітьми роботу дівчинці не знайти». На моє запитання, навіщо вона тоді приїхала до столиці, якщо перебуває в такому жалюгідному становищі, зрозумілої відповіді мені ніхто не дав. Наш ремонт поступово йде «через пень колоду». На кухні все у плямах жиру, меблі розмалювали діти. Мій чоловік сказав, що даємо їй термін на переїзд – три місяці. Цього цілком достатньо, щоб вирішити куди з’їжджати і далі влаштовувати своє життя. Однак моя мама почала намагатися навіяти нам почуття провини: «Як ви можете матір з дітьми вигнати надвір? Ось тому у вас рідних дітей немає. Егоїсти справжні». Ми з чоловіком взагалі не зрозуміли чому маємо безкоштовно надавати житло в оренду чужій для нас людині. Ми твердо сказали, що даємо їй три місяці на переїзд. Насамкінець я сфотографувала квартиру та її стан на той момент, щоб дочка маминого чоловіка не вирішила з помсти зіпсувати наше майно. Не розумію, як моя мама могла так вчинити. Виходить, для неї дочка її чоловіка важливіша за мене, її рідну доньку.