Приїхала на Новий рік до дочки та була готова вночі пішки піти додому за 500 км: от через що

Життя моєї дочки не можна назвати щасливим і безхмарним. У вісімнадцять років вона вийшла заміж за кохану людину. У них народився спільний син, але невдовзі її чоловік загинув. Він помер у віці 23 років, був ще зовсім молодим. Дочка повторно вийшла заміж. Спочатку її чоловік непогано ставився до її сина від першого шлюбу, але коли в них народилася спільна дочка, його ставлення до чужої дитини кардинально змінилося. Він почав ставитися до хлопчика з ворожістю. Звичайно, забезпечував дітей однаково, нікого не обділяв, але ставлення було вкрай холодним і неприязним. То дитина зробила щось не так, то подивилася неправильно. І так постійно, при чому без причини.

 

Advertisements

Довгий час моя дочка намагалася змінити його ставлення до своєї дитини, але нічого не вийшло. Підсумок – розлучення. Кілька років дочка жила одна, але у селі важко без чоловічої допомоги. Тим більше вона зовсім молода, хотілося жіночого щастя. Познайомилася вона з одним чоловіком. Роботящий, з житлом у місті, працевлаштований на гарній роботі. Раніше вже був одружений, але дітей не має. Дочка з дітьми переїхала жити до нього. Це за 500 кілометрів від мого місця проживання. Діти часто бувають у мене в гостях. Про чоловіка дочки вони ніколи нічого поганого не говорили. Я теж не задавала зайвих питань. Живуть, от і чудово. Запросили до них святкувати Новий рік. Я не хотіла їхати, але вони мене вмовили. Коли я була у гостях, то помітила, що обранець дочки жахливо ставиться до дітей.

 

Чіпляється через кожну дрібницю. За столом влаштував скандал, тому що дитина неправильно взяла столові прилади. Якщо він при мені дозволив собі таку поведінку, то стало страшно подумати про те, як він поводиться, коли мене немає поруч. Стало дуже прикро за коханих онуків. Мені захотілося взяти їх з собою та забрати за 500 кілометрів. Вранці поговорила з дочкою. Вона все розуміє, але нічого вдіяти не може. Перше розлучення відбулося через погане ставлення до її дитини, а тепер ситуація повторюється. Як бути жінкам з дітьми? Чи не виходити повторно заміж і ставити хрест на своєму особистому житті? Якщо ти не приймаєш дитину жінки, то навіщо береш її за дружину?

Advertisements