— А тепер зібрала свої манатки і швидко за двері, — заявив Олексій дружині свого брата.

— Віро! Ти мене чуєш? — ще не зайшовши до хати, прокричав Олексій. — Чую, — не відриваючись від свого екрана, яким водила пером, відповіла жінка. — Ігор зі своєю дружиною та донькою проситься на постій! Віра чудово знала, хто такий Ігор — брат її чоловіка, шебутний хлопець на пару років молодший. Здавалося, він народився з фотоапаратом, завжди ходив з ним. Йому подобалося фотографувати, знімав усе, але здебільшого, звичайно, моделей — йому подобалися жіночі образи. Спершу він влаштувався в газету, потім у рекламне агентство, після якогось дива опинився на конкурсі краси — для нього це був справжній Клондайк. Звісно, на цьому Ігор не зупинився: він знімав і весілля, і презентації, був скрізь, де тільки платили. І навіть у свого брата на весіллі не міг всидіти — бігав за нареченою і весь час клацав її. Віра відклала убік електронне перо, випросталась. Саме в цей час у кімнату зайшов Олексій. Жінка посміхнулася і подивилася на нього. — Отже, я даю добро. Те, що він питав її про гостей, було приємно. Зрештою, вони жили біля моря, кожен намагався приїхати до них. Втім, Віра була не проти, ось тільки будиночок у них був невеликий, лише торік вони почали зводити гостьовий. — Треба закінчити ремонт, — нагадала вона своєму чоловікові, з якого майстер був не дуже добрий. — Там лишилися дрібниці. — А коли? — Поцікавилася Віра. — Ну, якщо добро є, гадаю, тижнів за два. — Звичайно, нехай приїжджає. — Може, прогуляємось? — Обережно запропонував Олексій своїй дружині.

 

Advertisements

— Роботи багато. — Розумію, але може бути все ж таки… Віра рідко виходила з дому, хіба що любила вечорами, коли не так жарко, займатися садом, а так вона весь час сиділа у своїй кімнаті та малювала, малювала та малювала. Напевно, саме тому вона трохи погладшала, сиділа на дієтах, рахувала калорії, але потім, зірвавшись, знову наїдалася, докоряла себе за слабкість, і все починалося з самого початку. За вікном шуміло море, у саду цвіли троянди, наповнюючи повітря тонким ароматом. На підвіконні дрімав пухнастий кіт, зрідка розплющуючи очі на чайок, що пролітають повз. Олексій пішов. Віра встала, помасажувала собі поперек, підійшла до ваг і, зітхнувши, стала на них. Стрілки поповзли вгору. «Знову», — з сумом подумала вона, що набрала півкілограма. Жінка глянула на пакет з ватрушками, який зранку принесла до свого кабінету, половину вже з’їла. «Може, ще одну, і на цьому все», — подумала вона. Рука вже потяглася, хотіла його відкрити, але стало соромно. Закрила та, взявши пакет, віднесла на кухню. Якщо Віра працювала вдома, від неї потребувався лише результат — вона ілюструвала книги, то Олексій, відкривши років 5 тому своє рекламне агентство, завжди десь пропадав. Все почалося з того, що він закупив обладнання для візиток, потім камеру, поступово наймав студентів, які захоплювалися графікою, потім художників, сценаристів, і якось все пішло непомітно. Але він не зупинявся на місці, чудово розуміючи, що ринок реклами змінюється. Потім у нього з’явилися фахівці, які створювали сайти та електронні магазини. Працівників у нього було небагато: людей 15 у штаті і приблизно стільки ж поза штатом. Це приносило добрий дохід. Раніше вони жили на півночі, але коли приїхали на південь на літо і вже збиралися їхати, господиня будинку сказала, що хоче продати свою ділянку. Олексій відмахнувся, йому було не до цього, він жив весь роботою, а ось Вірі це сподобалося. Вона спалахнула землею — великою, 20 соток, але, щоправда, не зовсім у хорошому місці, на схилі пагорба. Проте, порадившись з батьком, Олексій підтримав її та вислав гроші.

 

Коли ж з’явилася ділянка, Олексій змушений був визнати, що треба щось будувати. І через пару років у них з’явився будинок з трьох кімнат, а вже коли поїхали гості, вони вирішили зробити окремий будиночок. Незважаючи на те, що Віра з Олексієм розписалися раніше, ніж Ігор, їхня донька Оля була одноліткою Наталки, доньки Віри. Можливо, Ігор ще довго ходив би в холостяках, але, схоже, Юля залетіла, і він був змушений погодитися одружитися. На початку літа Віра відправила свою доньку до мами. Наталці було 5 років, ще трохи й піде до школи. Вірі хотілося, щоб вона побачилася з Олею, тому, порадившись з чоловіком, вирішила поїхати за донькою. — Я швидко, туди і назад, — сказала вона Олексію. — Розважай гостей та прошу… — вона накрила екран монітора спеціальною плівкою, — щоб сюди ніхто не заходив. — Закрию на замок, — пожартував Олексій. Зі спокійною душею Віра улетіла. Через пару днів до Олексія прилетів Ігор зі своєю дружиною та донькою. — Ух ти! — захоплено вигукнула Юля. Вона багато разів чула від свого чоловіка про братів будинок, але ще жодного разу сюди не приїжджала. — Це все Віра, — гордо сказав Олексій, показуючи на сад. Звичайно ж, сад він був більшою мірою дикий: тут була груша, ліщина, яблуні та сливи — всього потроху, але трава так швидко росла, що її навіть з газонокосаркою він не встигав упорядковувати. — Олю, он там черешня, — м’яко сказав Олексій і показав на дерево, що стояло на височині. Дівчинка одразу втекла.

 

— Гарно в тебе, — схвально зізнався Ігор і потягнув свої валізи до гостьового будиночка. — А що там у вас? — Поцікавилася Юля. Майже годину Олексій ходив ділянкою, розповідаючи про кожне дерево, потім вони спустилися з пагорба та зайшли до хазяйського будинку. Побачивши, що двері до кімнати Вероніки відчинені, Олексій зайшов. Дівчинка Оля, як господиня, відкинула убік захисну плівку з екрану і вже взяла перо в руки. — Стоп! — Спокійно, але жорстко вимовив він. — Це чіпати не можна. Чоловік підійшов та взяв у дівчинки електронне перо, прибрав його на поличку. — І взагалі, до цієї кімнати не варто заходити. Дівчинка одразу вибігла. Опустивши захисну плівку назад на екран, Олексій вийшов і щільно зачинив двері. — А твоя дружина така ж товста? — з уїдливою усмішкою спитала Олексія Юля. Чоловік скривився. Він знав, що Віра не струнка і її не порівняти з Юлею, яка раніше була фотомоделлю. Щоб не образити дружину свого брата, він дуже тактовно почав розмову: — Не всім бути такою стрункою, як ти. У відповідь Юля самовдоволено посміхнулася.

 

— Проте, прошу, не варто говорити про це. У відповідь жінка хмикнула: — Щоб бути стрункою, треба менше жерти. — Розумію, — погодився з нею Олексій. — Віра пробувала багато методів і сиділа на дієтах, і калорії рахувала, але… — Треба менше жерти, — повторила Юля. Олексій зрозумів — до жінки не доходить, що він хотів їй натякнути, тому сказав прямо в лоб: — За Віри таке не говорити. Юля знову хмикнула, смикнула плечима і, вже виходячи з будиночка, знову сказала: — Треба просто менше їсти, от і все. Не бути свинею. Від почутого Олексій скривився. Він не розумів, чому ці моделі такі злі. Йому доводилося з ними зустрічатися по роботі — вони пишалися своєю фігурою, личком, на яке нічим не заслужили, це дала їм природа, але замість того, щоб цим користуватися і насолоджуватися, вони шукали каверзу в інших. Через день, як і обіцяла, Віра повернулася з Наталкою. Олексій її зустрів, зітхнув, присів і обійняв дочку. Дівчинка явно видужала — щоки роздулися, губки… — Бабуся, — ніби встаючи на її захист, відповіла Віра. — Нічого, ось пару днів поживе, побігає, поплаває — одразу прийде в норму, — підтримав її Олексій. — А як наші гості? — Запитала його Віра. — Пішли на море, невдовзі будуть. — Вони в тебе не голодували? Напевно, харчувалися лише піцею? — спитала господиня і, зайшовши до хати, відчинила холодильник. — Та ні, Юля щось тут куховарила, начебто з голоду не померли.

 

— Добре, я приготую обід, — сказала Віра і, переодягнувшись, зайшла на кухню. За годину повернулися гості. Цього разу Юля мовчала, але з очей і виразу обличчя Олексій бачив, що вона була незадоволена не лише зовнішністю Віри, а й його доньки, проте їй вистачало мудрості не висловлювати своїх зауважень. Обід був ситний. Віра думала, що гості зголодніли, тому приготувала жаркоє, нарізала салати, фрукти та пару коржів. Діти уплетали все, проте через хвилин 10 Юля одірвала свою доньку: — Не їж так багато, інакше будеш товстою, як Наташа. Це добре, що в цей час Віра та Наташа вже вийшли надвір, але Олексій все чув. Його обличчя почервоніло від злості, вже хотів просто зараз висловити своє зауваження, але в кімнату вбігла Наталка. — Тату, тату, тату! — збуджено звернулася вона до батька. — Чи можна я піду на пагорб? Будиночок розташовувався в низині, за ним починався підйом на пагорб, саме туди й тяглася земельна ділянка, можливо, тому Вірі і вдалося купити її не так дорого. Пагорб майже весь заріс орешником, а на самих крутих склонах ріс дикий виноград. Вранці у будиночку довго не поспиш, будильник не потрібен — птахи вас розбудять. Спершу Олексія це нервувало, а потім звик і вже не міг уявити, як це раніше жив без співу птахів. — Тоді візьми з собою Олю, — запропонував Олексій дочки.

 

Дочка відразу підійшла до дівчинки і, простягнувши руку Олі, сказала: — Ходімо, я покажу тобі гніздо, а там ще є урвище та каміння! Оля повернула голову до своєї матері, потім глянула на Наташу з презирством і, ніби обміркувавши кожне слово, промовила: — Я зі свинями не дружу. Олексій підвівся, взяв доньку і попросив її піти до мами, що пішла поливати квіти. Ображена на Олю дівчинка втекла. Олексій звернувся до свого брата, який весь цей час сидів поряд зі своєю дружиною та Олею: — Ти образив мою дочку, — сказав він з гіркотою, — дозволивши назвати її свинею. — Я не говорив! — одразу обурено заявив Ігор. — Ти промовчав, як і промовчала твоя дружина, — Олексій повільно перевів погляд з брата на Юлю, а потім на дівчинку Олю. — Ви всі одночасно обізвали мою дочку свинею. Почувши це, Юля почервоніла. Ігорю не було чого сказати — він справді промовчав і не зробив навіть зауваження своїй доньці. Олексій холодно глянув на цю родину, а потім, глянувши на них зі зневагою, вийшов надвір. А ввечері, коли Віра накрила стіл, прийшов Ігор зі своїм сімейством. Олексій думав, що зтось з них вибачиться, але вони поводили себе так, ніби нічого не трапилося. Віра, як господиня будинку, приготувала дивовижну вечерю. Ігор похвалив їжу, Олексій його підтримав. Наташа, наївшись, відкинулася на спинку крісла. Віра принесла чай і тістечка, які попросила чоловіка купити. Юля взяла одне з них і, зрізавши крем, почала відкушувати, те ж саме зробила і Оля.

 

Віра вже взяла тістечко, але згадавше надану собі обіцянку, що на сьогодні вже досить, відклала її в сторону. Це помітила Юля, вона посміхнулася і тихим голосом промовила: — Щоб не бути товстою, треба просто не жерти. Олексій ляснув долонею по столу. Від різкого шуму Юля здригнулася і незрозуміло подивилася на чоловіка. — Ідіть, погуляйте, — звернувся Олексій до своєї дружини. Та, взявши доньку, вийшла надвір. Господар будинку залишився сам з гостями. Він повернувся до свого брата — зрештою, він чоловік у своїй сім’ї: — Цього разу ти образив мою дружину. — Нічого подібного! — відповів Ігор. — Ти промовчав, коли вона, — і він глянув на Юлю, — сказала, що моя дружина товста. — Але вона й справді товста! — На свій захист сказала Юля. Тієї ж миті долоня Олексія вдарила по столу, і знову Юля здригнулася. Олексій повернув голову до брата: — Спершу ти образив мою дочку, назвавши її свинею. — Слухай, припини! — Зрозумівши, до чого хилить його старший брат, сказав Ігор. — А тепер ти образив мою дружину, назвавши її товстою і сказав «менше жерти». — Але ж вона має рацію, — і Ігор подивився на свою дружину. — Я не дозволю у своєму будинку ображати мою родину, — Олексій замовк. — Ну вибач, — зневажливо відповіла Юля. — Я не винна, що вона така… Олексій холодно глянув на жінку, а потім повільно, щоб до них дійшло, сказав: — Я дозволяю вам переночувати, але завтра вранці ви поїдете. — Що?! — скрикнув Ігор. — І це все тому, що я маю рацію?!

 

— одразу заверещала Юля. — Вона ж товста, і ваша донька товста! — Ще слово… — Олексій підвівся, уперся руками об стіл і сказав: — Ще слово, і ви зараз же поїдете з мого будинку. Юля зіскочила з крісла, пирхнула і, не дякуючи за вечерю, швидко пішла в гостьовий будиночок. За нею побігла Оля. — Я все сказав, — ці слова Олексій адресував своєму братові. Той мовчав, мабуть, чудово розумів, хто така його дружина. На ранковій зорі, пропустивши сніданок, родина його брата поспішно попрямувала до виходу. У повітрі лунав аромат квітучих магнолій, а сонце тільки-но починало припікати. — А куди вони? — спитала Віра в Олексія, протираючи кухонним рушником стіл. — Чи не сподобався будиночок, чи як я готую? — Все нормально, — обійняв свою дружину Олексій, поправляючи фіранку на вікні. — Але як же? — занепокоїлася Віра, сідаючи на край стільця. — Так треба, — відповів він. — А знаєте, що я пропоную? А чи не піти нам сьогодні на море і цілий день там провести? Почувши цю пропозицію, життєрадісна Наташа одразу втекла до спальні, і за кілька хвилин повернулася в купальнику і з великим надувним колом. Її дзвінкі кроки луною віддавалися по всьому будинку. — Я вже готова! — Заявила вона і пішла до виходу, наспівуючи веселу мелодію. — Не так спритно! — Заявила її мама, і теж пішла переодягатися. Олексію було сумно — він давно не бачив брата і думав, що дві дівчинки потоваришують. До нього підійшла Віра, господарська та завбачлива. — Ми взяли воду, фрукти, рушники та крем від сонця, — сказала вона, складаючи речі у велику пляжну сумку. — Чудово, тоді ходімо, — відповів він і, викинувши з голови сімейство Ігоря, поспішив у свою кімнату, щоб теж переодягнутися. А вже через п’ять хвилин вони спускалися з пагорба, прямуючи до моря. Південне сонце припікало все сильніше, а морський бриз доносив солонуватий запах води та водоростей.

Advertisements