Історія відбулася на початку нашого сімейного життя, коли ми з чоловіком тільки одружилися. Тоді я вперше зауважила одну цікаву особливість, на яку не звернула належної уваги. Йшлося не про мого чоловіка — він і досі залишається для мене ідеалом. Дивина полягала у поведінці його матері, моєї свекрухи. Вже на весіллі вона виглядала похмурою і пригніченою, ніби була присутня не на святі, а на чомусь протилежному. Після весілля її поведінка ставала дедалі дивнішою. Ми тоді жили в неї, тому що своєї квартири ми ще не мали. Коли я вперше переступила поріг її будинку, свекруха зустріла мене з такою жалісливою щирістю, що мені здалося, ніби вона справді рада за нас. Я вирішила, що її поведінка на весіллі була пов’язана з поганим самопочуттям. Проте за її усмішкою ховалася пасивна агресія. Іноді вона робила дрібні зауваження, намагаючись здаватися доброзичливою, але її поведінка говорила про інше. Наприклад, вона вставала серед ночі та перемивала вже вимиті мною напередодні тарілки. Якось я запитала її, навіщо вона це робить.
— Посуд був брудний, — відповіла вона з невинним виглядом. Тоді я задумалася: значить, мій спосіб прибирання для неї недостатньо добрий? Я намагалася сприймати її зауваження як материнські поради, і навіть ділилася з нею потаємним. Але все змінилося, коли я дізналася, що через колег мого друга, який працював водієм у свекрухи, почали поширюватися чутки про наше сімейне життя. У цих історіях чоловік став жертвою, а я — завойовницею його квартири. З того часу я зрозуміла, що моя свекруха — мій прихований ворог. Вона любила чистоту, і її будинок блищав, як операційна. Вона вимагала того ж таки від нас, але догодити їй було неможливо. Якось свекруха поїхала у відрядження на два тижні, доручивши нам зберегти порядок у її «ідеальному» будинку.
Ми з чоловіком збиралися відпочити від її вимог і навести лад до її повернення. Однак вона спеціально назвала невірну дату повернення, щоб застати нас зненацька. Більше того, вона вирішила прийти не одна, а з колегами, щоби виставити мене в поганому світлі. На щастя, мій знайомий попередив мене про її план. Це розлютило мене до глибини душі, і я вирішила підготуватися як слід. Ми вичистили весь будинок до блиску, прибрали кожну дрібницю. У день її повернення, рівно за годину, вона тихо повернула ключ у замку та увійшла разом з колегами. Вони ледве встигли зняти взуття. Її подив був величезним: квартира сяяла чистотою, відповідаючи її стандартам. Колеги почали переглядатися і шепотіти, а я вийшла з кімнати, поставивши на місце пилосос, і спокійно сказала: — Куди ж ви йдете чистим килимом? Обличчя свекрухи зморщилось, вона заглядала в кожний кут, але нічого не знайшла. Я ж подумки раділа її поразці. Цей випадок осоромив її перед колегами, і її плітки більше ніхто не сприймав серйозно. З того часу наші стосунки не змінилися, але тепер вона знала, що мене не так легко перемогти. Минуло вже сімнадцять років, але я впевнена: свекруха досі пам’ятає цей день.