Цієї зими я вперше відзначаю Різдво вдома. Влітку нарешті повернулася з Італії, де провела десять років на заробітках. Виїхала заради того, щоб допомогти синові та невістці, а також накопичити собі на гідну старість. Останніми роками працювати ставало все важче, адже вік уже не той. Натомість завдяки моїм зусиллям син зміг купити власну квартиру та відкрити бізнес. Зараз йому, звичайно, непросто, часи важкі, але вони не бідують. Тому я вирішила більше їм фінансово не допомагати, хіба що в екстрених випадках.
Коли приїхала, привезла лише гостинці та подарувала кожному по 100 євро. На Святий вечір цього року я нічого не готувала – захворіла, піднялася температура. Син привіз мені кутю та вареники, щоб я не залишилася без святкової вечері. Увечері пролунав дзвінок у двері. Відкриваю – стоїть мій онук Кирило. Почав колядувати так гарно, що душа раділа. У нагороду я дала йому 10 євро і ще поклала в кишеню цукерки. Кирило пішов задоволений, а я думала, що зробила все, як треба. Але через півгодини дзвонить невістка. – Місяць син навчав колядки, а ви йому ці копійки дали? – Які копійки? Про що ти? Я дала йому 10 євро. На мить я подумала, що онук приховав гроші, але невістка продовжила:
– А для вас це не копійки? Кирило на новий телефон збирає. Він розраховував на вас! – Навіщо йому новий? Адже старий добре працює, – здивувалася я. На цьому вона просто кинула слухавку. Я так розхвилювалася, що довелося пити заспокійливе. Навіть не уявляла, що 10 євро за колядку — це копійки. Може, невістка вирішила використати онука, щоб виманити в мене гроші? У повному розладі я зателефонувала до сестри, поділилася з нею ситуацією. Але її слова мене добили остаточно. – Ти хіба не знаєш, що твоя Катя всім рідним розповідає, ніби ти з Італії тисячі євро привезла, а їм дала лише по 100? Каже, що ти вже стара й жадібна. Залишок вечора я лише плакала. Не можу зрозуміти, чим заслужила на таке ставлення. Невже я погана? Може, я справді щось зробила не так? Як ви вважаєте?