Рита стояла біля кухні, задумливо дивлячись на киплячий чайник. Вона вимоталася, але знала, що попереду ще багато справ. У цей час з кімнати долинув голос свекрухи: — Рито, ти де там? Я їсти хочу! Рита важко зітхнула. Їй і так було складно справлятися з близнюками, а ще й свекруха оселилася в них, перетворюючи життя на постійне коло обов’язків. «Ну чому я маю це терпіти?» — промайнуло в неї в голові. Коли вона вийшла заміж за Єгора, все здавалося ідеальним. Єгор був дбайливим та уважним, завжди підтримував її. Але в їхнє життя поступово увійшла Марта Валеріївна — його мати. Вона скаржилася на стару квартиру, яку треба було ремонтувати, і Єгор вмовив Риту, що простіше перевезти матір до них у їхню чотирикімнатну квартиру. — Мама не винна, що квартира в неї стара, — казав він. — Їй треба допомогти. Так свекруха переїхала до них, і «тимчасово» стало «постійно». — Вже йду! — крикнула Рита у відповідь, витираючи руки об рушник. У цей момент близнюки влаштували галасливий концерт у вітальні. Рита насилу заспокоювала дітей, паралельно розігріваючи суп для свекрухи. Зрештою, вона поставила тарілку перед Мартою Валеріївною. — Знову твій суп? — скривилася свекруха.
— А в мене вдома було різноманітніше. Рита стиснула зуби, але намагалася не показувати роздратування. — Мамо, я з дітьми ледве справляюся, вибачте, що не можу готувати, як у ресторані. Їжте що є. Марта Валеріївна з’їла кілька ложок, невдоволено продовжуючи бурчати. Рита та Єгор познайомилися випадково – у магазині. Вона вибирала підгузки для племінниці, він дитяче харчування для своєї сестри. Вони розмовляли, і вечір пролетів непомітно. Через деякий час почалися побачення, які Риті здавалися казкою. Після весілля, однак, розпочалися проблеми. Марта Валеріївна постійно дзвонила синові, скаржилася на здоров’я та просила допомоги. За кілька місяців вона переїхала до них, пообіцявши, що це ненадовго. Але ремонт у її квартирі так і не розпочався. Рита перетворилася на хатню робітницю для всієї родини. Її дратувало, що свекруха як нічого не робила, так і постійно висловлювала невдоволення.
— Рито, ти потерпи, — казав Єгор. — Ми скоро розпочнемо ремонт. Але минуло півроку і нічого не змінилося. Якось, прибираючись у кімнаті свекрухи, Рита випадково натрапила на документи. У папці опинилися квитанції про оплату оренди квартири. З’ясувалося, що друга квартира Марти Валеріївни здається, і прибутки від цього вона приховує. Рита вирішила не влаштовувати розбирань одразу. Вранці вона приготувала сніданок і дочекалася, поки сім’я збереться за столом. — Марто Валеріївно, я знайшла у вас документи. — Які документи? — насторожилася свекруха. — Про договір оренди вашої другої квартири. У цей момент у кухню увійшов Єгор. — Мамо, це правда? — здивовано спитав він. Марта Валеріївна спробувала виправдатися: — Я просто хотіла бути ближчою до вас. — Мамо, ти нас обдурила, — холодно відповів Єгор. — Будь ласка, збирай речі. — Куди я піду? — У свою квартиру. У тебе їх дві. Через кілька годин Єгор відвіз матір назад до її квартири. Це був перший раз, коли він встав на сторону дружини. Рита відчула полегшення. Вперше за довгий час вона могла видихнути, знаючи, що тепер їхній будинок знову належить лише їм та дітям.