Їхня мати, Айва, що влаштувалася біля ніг господині, здавалося, поділяла її гордість за малюків. — Які чудові цуценята! Тьху-тьху-тьху, щоб не наврочити, — подумала Марина. Досвідчений погляд «собачниці» одразу визначив: цим цуценятам бути чемпіонами. Нехай майбутні господарі не лінуються — виїжджають на виставки і успіх гарантований. Але головне не титули та грамоти. Цуценята принесуть радість у нові сім’ї, і це найважливіше. Один з малюків, шоколадного кольору, вже знайшов свій будинок — його зарезервувала подруга Марини. А ось Белла, білосніжна улюблениця Айви, все ще чекала на свого господаря. Марина знала: розставання з Беллою буде важким, але тримати другого собаку в квартирі — розкіш.
Фінансова сторона питання не дозволяла залишити її. — Нічого, Айво, — звернулася вона до свого собаки. — Ми знайдемо Беллі найкращого господаря. Коли цуценята наїлися, трохи пограли і заснули, Марина влаштувалася на дивані дивитись старий фільм. І тут задзвонив телефон. — Куплю цуценя за будь-які гроші! — сказав чоловічий голос. — Куди приїхати? Марина, незважаючи на втому, продиктувала адресу. Але невдовзі пошкодувала про це. За півгодини на порозі з’явився чоловік. — Несіть біле цуценя, — сказав він. — Білу, — поправила Марина. — У вас квартира чи будинок? — Яка різниця? — огризнувся він, витягнувши гаманець. Марина насупилась. — Вибачте, але я не можу вам продати цуценя. — Вона жестом показала на двері. Чоловік пішов, бурчачи собі під ніс.
А наступного дня історія отримала продовження. Біля під’їзду Марину гукнув той самий чоловік. — Вибачте за вчорашнє, я був не в собі, — почав він. — Дозвольте пояснити. Марина насторожилася, але, побачивши в його очах непідробний смуток, погодилася вислухати. Чоловік розповів, що нещодавно втратив дружину та доньку в аварії. Цуценя було мрією його дочки. Він вирішив виконати її бажання. Марина перейнялася його історією. — Добре, — сказала вона. — Але лише з договором. Чоловік кивнув головою. Він сплатив за цуценя і пообіцяв приходити, щоб бачитися з Беллою до моменту її переїзду. Так почалася їхня дружба, яка через три роки переросла у міцні стосунки. Сергій запропонував Марині вийти за нього заміж. Через рік у них народився син Саша, а Айва та Белла стали для нього дбайливими няньками.