— У тебе є гроші, сама купиш все, що потрібно, — зверхньо заявила мені дочка, коли я попросила її відвідати мене в лікарні. Гроші в мене, звісно, є. Але ж справа не в цьому. Мені хочеться домашнього бульйону, пюре на маслі та сметані. Хіба купиш таке у їдальні? І ще хочеться піклування, уваги від близьких. Але мої доньки образилися на мене, і все через гроші. Цього разу я приїхала з Італії у відпустку і вирішила зробити подарунок синові — купити йому машину. У нього незабаром ювілей, і я впевнена, що він заслужив цей подарунок більше, ніж будь-хто з моїх дітей. Цього року я затрималася у відпустці довше за звичайне — здоров’я підвело, довелося навіть лягти в лікарню. Мене не було вдома цілих п’ять років. Працювала без відпусток, щоб заробити побільше. Крім болячок, я привезла з собою пристойну суму грошей.
Дізнавшись про це, мої дочки тут же прибігли до мене, кожна зі своїми проханнями та планами, на що їм потрібні гроші. Але я твердо вирішила: більше ні копійки вони не отримають. У мене четверо дітей — дві дочки та двоє синів. Я вже достатньо допомогла донькам. Коли поїхала до Італії, перше завдання було купити їм квартири. На це пішло десять років. Я вибрала для них двокімнатні квартири у новобудовах. Виконавши цей обов’язок, відчула себе спокійніше. Коли настала черга синів, я здивувалася їхній реакції. Вони відмовилися від допомоги. Старший, Сергій, переїхав з сім’єю до Австрії, знайшов там хорошу роботу та облаштувався. Молодший, Василь, одружився, сам з дружиною купив квартиру.
Він завжди відмовлявся від моєї фінансової підтримки, говорячи: — Мамо, ви краще відкладіть гроші, вам вони знадобляться. І він мав рацію. На лікування вже пішло понад 60 тисяч гривень, і це не кінець. Але завдяки накопиченням я можу собі це дозволити. За весь час, поки я в лікарні, дочки жодного разу мене не відвідали. Одна сказала: «У тебе гроші є, сама впораєшся». Інша заявила, що вона не має часу — треба заробляти. Зате моя невістка Оксана знаходить час. Вона працює, але все одно встигає зазирнути до мене, приносить смаколики. Який у неї смачний бульйон! Здається, нічого смачнішого я в житті не їла. Зараз у складній ситуації я зрозуміла, хто є хто. Дочки сприймають мене виключно як джерело грошей. А син з невісткою щиро піклуються про мене. Тож я вирішила: куплю Василю машину. Це буде рівноцінно квартирам, які я купила донькам. Він заслужив на цей подарунок. Я розумію, що дочки влаштують скандал, якщо дізнаються, але мені байдуже. А ви як думаєте, чи правильно я роблю?