Цього року мені виповнюється 50. Моїй другій дружині — 26. Вона була молода і, можливо, недостатньо мудра, через що прагнула всюди знайти любов. З моєю першою дружиною ми побралися, коли мені було 21, а їй — 19. Ми тоді щиро кохали одне одного, це було очевидно і для нас, і для оточуючих. Але роки йшли, і почуття згасли. Тільки зараз я розумію, що це було не кохання, а скоріше скороминуще захоплення, пристрасть. Під час наших нескінченних сварок з першою дружиною я зустрів іншу дівчину. Вона була повною протилежністю моїй дружині.
Вже за місяць я розлучився з жінкою, з якою провів майже 30 років свого життя. Відразу після розлучення я переїхав до нової коханої. На той момент ми зустрічалися лише місяць. Вона була єдиною дитиною у сім’ї. Її не можна було назвати розпещеною, але їй явно подобалося бути в центрі уваги. До того ж вона відрізнялася розумом і часто скаржилася, що ровесники їй нудні. Спочатку все було як у казці. Вона готувала чудові страви, дбала про мене, балувала. У будинку панував затишок та спокій: жодних криків, суперечок чи претензій. Справжня сімейна ідилія!
Але згодом усе стало інакше. Я приходив з роботи і бачив брудний будинок, порожній холодильник, а дружини часто не було вдома. Вона почала пропадати ночами. Це тривало досить довго. Ми прожили разом рік, але цей рік здався мені вічністю. Одного разу я не витримав і заявив, що якщо вона не змінить своєї поведінки, мені доведеться піти. Зрештою вона сама мене залишила. Перед відходом назвала мене «старим дубом». Це було прикро, досі пам’ятаю її слова. Зараз я розумію, яку помилку зробив. Я сам зруйнував своє щастя. Тепер я дуже сумую за своєю родиною. Я регулярно дзвоню своїй першій дружині, благаю пробачити мені і дати шанс все виправити. Але вона незмінно відмовляється, навіть не намагається вислухати