У маленькому селі все життя прожила Зінаїда Василівна, жінка з непростою долею та слабким здоров’ям. Вона виховувала єдиного сина Віктора, котрого колись привезла додому з міста. Молода Зінаїда, будучи студенткою, якось повернулася додому з немовлям на руках. Вона назвала його Віктором. Сусіди одразу ж почали судити: — Ось тобі і зразкова дівчина! Дитину народила невідомо від кого, місто її зовсім зіпсувало. Зінаїда чула ці розмови, але ігнорувала їх. Всі свої сили вона вклала у виховання сина. Хай грошей у них було небагато, але Вітя завжди був доглянутим, чистим та ніколи не голодував. Вона кохала його беззастережно. Коли Віктор підріс, він став допомагати матері по господарству.
Хлопець розумів, як важко їй доводиться через постійні хвороби, і намагався бути опорою. З часом сусіди забули про його походження, адже він виріс добрим, чуйним та працелюбним. Віктор добре вчився, вступив до університету на бюджет та закінчив його з відзнакою. Після закінчення він залишився у місті, знайшов роботу, але щовихідних відвідував матір, допомагав по господарству та залишав гроші. За кілька років Віктор зустрів дівчину на ім’я Оксана. Вони одружилися. На весіллі з його боку була тільки Зінаїда Василівна. Її скромний одяг і непомітність стали приводом для пересудів: — Чим ця Оксана могла зацікавитись у такому хлопці з села? У нього нічого немає за душею.
Після весілля Віктор все рідше приїжджав до матері. Його дружина Оксана не любила село і наполягала, щоб чоловік не витрачав на це час. Згодом він став рідше дзвонити і зовсім припинив надсилати гроші. Зінаїда Василівна опинилася у важкій ситуації: дров не було, а її пенсії на все не вистачало. Якось сусідка Люба запропонувала їй звернутися до суду за аліментами. Зінаїда не хотіла турбувати сина, але коли цілий тиждень ніхто не відповідав на її дзвінки, вона погодилася. Суд пройшов у місцевому клубі. Віктор приїхав, а коли побачив виснажену матір, не зміг стримати сліз. На засіданні з’ясувалося, що він віддавав гроші дружині для відправлення, але та їх залишала собі.
Оксана спробувала виправдатися, але натомість розкрила таємницю походження Віктора. Тоді Зінаїда Василівна розповіла правду: Віктор не був її рідним сином. Колись, повертаючись з університету, вона знайшла немовля у пакеті з запискою «Пробач, синку». Зінаїда, розуміючи, що своїх дітей у неї, швидше за все, не буде, вирішила виростити хлопчика як рідного. — Ти моя мама, навіть якщо не рідна, — сказав Віктор, каючись. — Без тебе я не вижив би. Вибач мені, я більше ніколи тебе не залишу. За тиждень Віктор подав на розлучення. Він не зміг вибачити Оксані обман. Пізніше він знайшов дівчину, яка стала його справжньою супутницею життя. Нині вони чекають на дитину, а Зінаїда Василівна готується стати бабусею, щасливо спостерігаючи за новим життям сина.