На роботі у мене є колега на ім’я Любов. Вона розповіла дивовижну історію. Зі своїми синами вона зіграла у невелику, але повчальну гру. Одного разу Любов Іванівна сказала їм, що виходить на пенсію. Насправді, вона просто взяла оплачувану відпустку і додала до неї декілька тижнів за свій рахунок. Все заради того, щоб провчити своїх дорослих синів. У неї четверо дітей. Дочка та молодший син давно влаштувалися у житті: живуть окремо, мають свої сім’ї та гарну роботу. А ось два старші сини, незважаючи на наявність власної житлоплощі, продовжували жити з матір’ю. Батько за життя забезпечив кожного з дітей житлом, але ці двоє вважали за краще сидіти на шиї у матері.
Кожен з них мав свою кімнату в її будинку, а всі побутові турботи лежали на плечах Любові Іванівни. Готування, прибирання, прання – все вона робила сама. Обидва обіцяли ось-ось знайти роботу, але час минав, а обіцянки залишалися словами. Коли продукти в будинку почали закінчуватись, сини почали цікавитися: – Мамо, а ти чого на роботу не ходиш? Захворіла? – Ні, — відповіла Любов Іванівна. — Вік уже, пенсія прийшла. Ця новина привела їх до замішання. Старший і середній син відразу почали вмовляти матір повернутися на роботу: – Ти ще молода, зараз у твоєму віці працюють. Та й на одну пенсію не прожити! Вони навіть ображалися, що вона не порадилася з ними.
Але Любов Іванівна була непохитною. Продукти закінчувалися, і незабаром на столі залишилися лише каші без масла та супи на воді. Жити на такій дієті синам швидко набридло. Середній син першим зібрав речі та переїхав до своєї квартири. Через деякий час старший наслідував його приклад. Не минуло й місяця, як обидва знайшли роботу. Несподівано «складні часи» закінчилися. Коли Любов Іванівна розповіла цю історію на роботі, ми довго сміялися і не могли повірити, що вона сама витримала таке випробування. Але вона відповіла, що заради результату була готова на все. Тепер її сини стали самостійними, а сама вона насолоджується життям, без зайвого клопоту.