Ірина акуратно витирала пил, намагаючись дістатися до важкодоступних куточків. Її тішило, коли в будинку панувала ідеальна чистота, і вона з усіх сил намагалася підтримувати порядок. Чоловік Ігор не раз пропонував найняти помічницю по господарству, але Ірина категорично відмовлялася.
– Навіщо в нашому будинку стороння людина? – казала вона чоловікові. – Я сама чудово впораюся. Мені подобається займатись будинком, здається, для цього я і народилася.
– Народжена бути домогосподаркою? – Усміхався Ігор. – Якось це звучить не надто оптимістично.
Але Ірина сприймала свої обов’язки зовсім інакше. Вона щиро раділа можливості займатися будинком, виховувати дітей та піклуватися про близьких. Якби після інституту вона пішла працювати, то навряд чи змогла організувати сімейне життя так, як їй це вдавалося. Завдяки її самовідданості Ігор міг з головою піти у бізнес, не переживаючи за дітей, батьків чи домашні справи.
Ірина любила вставати вранці, щоб приготувати сніданок для Ігоря та дітей – 14-річної Марії та 11-річного Андрія. Її день був розписаний за хвилинами: турботи про будинок, покупки, приготування їжі, догляд батьків — своїх та чоловіка.
– Ірочко, якби не ти… – казала свекруха. – Не знаю, як би ми жили. Навіть наша рідна дочка не дбає про нас так, як ти.
– Мені нескладно, – з усмішкою відповіла Ірина, розгладжуючи чисту скатертину на столі.
Але її мати, Зоя Андріївна, дивилася на це інакше.
– Ти стільки сил витратила на навчання в інституті, а тепер перетворилася на прибиральницю? – Докоряла вона дочка. – Ложки чистиш, сорочки прасуєш – і це все твоє життя?
– Мам, адже я завжди знала, що юриспруденція не моє, – спокійно відповіла Ірина. – Мені більше до душі турбота про близьких.
– Турбота? – невдоволено фиркала Зоя. – Ти всього лише нянька і прачка. Ти могла б бути юристом та приносити користь суспільству.
– А я вже приношу користь, – парирувала Ірина. – Своїм близьким, включаючи тебе, мамо.
Але ці розмови часом поранили Ірину. Вона намагалася не ображатися, але слова матері лунали луною в її голові.
Якось під час прибирання Ірина натрапила у кишені піджака чоловіка на два квитки у кіно. Спершу вона зраділа, вирішивши, що Ігор готує для неї сюрприз. Але день сеансу минув, а чоловік так і не заговорив про квитки. Більше того, того вечора він заявив, що затримається на роботі.
Ірина почала помічати тривожні деталі: підозрілі чеки, запах жіночих парфумів, які не були її, але все ж таки вона намагалася гнати від себе підозри. Однак, одного разу Ігор сам зруйнував її ілюзії.
– Нам треба поговорити, – заявив він увечері.
– Що трапилося? – Запитала Ірина, відчуваючи, як стискається серце.
– Я хочу розлучення. У мене інша жінка.
Ірина заціпеніла.
– Чим вона краща? – спитала вона, намагаючись не подавати виду, що її слова даються їй через силу.
– Вона не краща, вона інша, – відповів Ігор. – З нею мені цікаво, не нудно.
Після відходу чоловіка Ірина почувала себе розбитою. Діти підтримували її, але справлятися з новою реальністю було нелегко. Саме тоді її мати запропонувала відкрити свій бізнес.
– Ти ж господарська, – казала Зоя. – То чому б не заробляти на цьому?
Спочатку Ірина відмахувалась, але поступово ідея відкрила в ній нові сили. Через кілька місяців вона організувала невелику компанію щодо надання клінінгових послуг. Початок був непростим, але незабаром вона вже наймала співробітників, розширювала спектр послуг та раділа першому прибутку.
Ірина змінилася. Вона стала впевненою у собі жінкою, яка могла пишатися своїми здобутками. Навіть Ігор зателефонував, щоби привітати її з успіхами.
– Ніколи б не подумав, що ти здатна на це, — сказав він.
– Я й сама не чекала, – відповіла вона. – Але тепер розумію, що це було моє найкраще рішення.
Через рік Ірина зустріла чоловіка, з яким набула справжнього щастя. Вона зрозуміла: життя не закінчується на зраді та розчаруваннях. Головне – зробити перший крок назустріч змінам.