Я вже близько семи років працюю за кордоном. Побувала у Польщі, Чехії, а останні три роки стабільно перебуваю в Італії, де працюю домробітницею. Господарі платять хороші гроші, і майже все, що я заробляю, я пересилаю доньці Ірині до Львова. У мене є і старший син Павло, і зараз я поясню, чому моя увага зосереджена на дочці. Павло одружився кілька років тому з Наталкою. Вона гарна дівчина: господарська, ввічлива, завжди мила у спілкуванні. Живуть вони у будинку батьків Наталії. Цей будинок двоповерховий, але в ньому не робили ремонт вже багато років. Старі меблі, потіки на стелі, старі підлоги – все це виглядало дуже гнітюче.
Павло зробив ремонт на кухні, у спальні та ванній, купив нову побутову техніку та оновив усю сантехніку. Але є одна проблема: Павло в цьому будинку не прописаний, а отже, він не має юридичних прав на цю нерухомість. Я неодноразово натякала йому, щоб він поговорив з батьками Наталії і хоча б частково оформив будинок на себе. — Мамо, мені це не потрібне. Головне, що Наталя мене любить та підтримує, — казав син. Я вирішила не втручатися більше в їхні стосунки, але попередила: якщо його виженуть, нехай не розраховує на мою допомогу, тому що я попереджала його про можливі наслідки.
Коли Ірина виходила заміж, ситуація склалася зовсім інакше. Її свекри самі запропонували розділити витрати на весілля та купівлю квартири. Ми придбали житло у хорошому районі, і поки я працювала в Італії, вони допомогли з ремонтом. Навіть коли я купувала техніку для нової квартири, сваха повернула мені половину грошей, сказавши, що так буде чесно. Зараз Ірина народила первістка, і я допомагаю їй фінансово. Свекруха теж часто приходить, допомагає з дитиною, і жодних конфліктів ми не маємо. Все йде мирно та спокійно. А ось з Павлом почалися проблеми. Він вирішив, що я ставлюся до нього несправедливо.
Нещодавно син захотів зробити ремонт у дворі – побудувати альтанку та поставити гойдалку. Це досить дороге задоволення, і він звернувся до мене за допомогою. – Мамо, можеш вислати тисячу євро на початок? Ми вже все прикинули. – Ні. – Як це ні, мамо? Я прошу по-людськи! – Сину, ти прописаний у цьому домі? Це твоя власність? – Ні, але яка різниця? – Величезна різниця. Я не збираюся вкладати гроші у чужий будинок. Ти вкладеш гроші у ремонт, а потім тебе можуть вигнати. Ми дуже посварилися, і Павло кинув слухавку. Я вважаю, що вчинила правильно. Я не збираюся витрачати свої гроші на чужу власність. Я вже неодноразово пропонувала Павлу почати відкладати на власну квартиру, і я допоможу йому в цьому, але він все тримається за цей чужий будинок. Я впевнена, що одного разу Павло зрозуміє, що я вчинила правильно. Ніхто не застрахований від життєвих ситуацій і важливо думати про майбутнє. Як ви вважаєте, чи правильно я вчинила?