До пари приїхали батьки Діми і грали з дітьми. Але вони виявили, що діти не схожі на тата.

До пари приїхали батьки Діми, вони були сільські. Завжди приїжджали з частуваннями, вже дуже їм подобалося балувати маленьких дітей, які жили у молодих. Це були діти Настиної сестри. — Які вони активні, наш Дімка-то зовсім не такий був. Був час він з ранку прокинеться, відразу в бібліотеку за книжками йде. Ми на вулицю глянемо, там діти в палиці грають, а наш з книжкою сидить. Спокійний такий. Чи не нудно тобі з ним, Насть? — Що ви, цим він мені подобається. Мені з ним завжди спокійно. — відповіла дівчина. — Мене обговорюєте? — зайшов до кімнати Діма. — дивіться не відлякайте мені мою наречену. — Та ми-то що? — відповіла мати Діми. — Не nереживайте, не відлякаєте. — рішуче відповіла дівчина і заусміхалася.

Чому діти жили не з матір’ю, це вже окрема історія. Раніше вони жили з батьком і матір’ю, які раз у раз, що кожен день губили себе. На пару з сестрою Насті влаштували вдома бор дель, все це в супроводі алkоголю. Настя не могла залишити дітей з такими батьками, вона була налаштована рішуче. В один із днів, несподівано для її сестри, вона прийшла в будинок, заявила: — Відмовтеся від дітей, Олена! — Ні, ми їх заберемо. — відповіла сестра. — Куди ви їх заберете? В цей rадюшник? — Настя не раз намагалася врятувати сестру, але все було марно.

— даю тиждень. Не те до вас прийдуть з опіки. Через рік пара одружилася. Діти росли щасливими, вони називали Діму і Настю татом і мамою. Того дня в церкві де пара вінчалася, вони зустріли Олену, вона тоді працювала при храмі. — Чому ти тут? — запитала її Настя. — Все змінилося з того дня, як пожежа сталася в будинку. Я зрозуміла, це знак, знак міняти своє життя. — А чоловік твій? Виявилося, що Міша – чоловік Олени, в тій nожежі і заrинув. Врятувати його не змогли. Олена ще не раз подякувала сестрі, за щасливе життя її дітей. Діти так і залишилися з Настею, їх рідна мати приїжджала іноді, проводила з ними час. Сестра не була nроти.