– Люба, будь ласка, поїхали зі мною на дачу! Голова, щось крутиться, впаду – а нікого поряд не буде… – Люба, допоможи мені з прибиранням… Все одно вихідні в тебе… Свекруха дзвонила Марії же часто – слабким голосом просила про допомогу. Маша була дуже доброю дівчиною, тому відмовити у допомозі ніколи не могла. Ось знову задзвонив телефон. Номер свекрухи. – Люба моя, не забудь зайти в аптеку і купити мої ліки, – слабким голосом прошепотіла свекруха. – Обов’язково, мамо. – відповіла Маша. Але тут свекруха припустилася серйозної помилки.
Думаючи, що натиснула на відбій, вона зі сміхом і дуже бадьорим голосом звернулася до подруги . – Ну і як? Талановита я актриса? Спритно ж я граю на почуттях цієї безмозкої курки? – Приз за найкращу жіночу роль! – Розсміялася у відповідь подруга. Маша не могла повірити своїм вухам. Адже свекруха, завжди така ласкава, така любляча, виявилася тією ще гадюкою. Вона вимкнула телефон, насилу дісталася дивана, впала і довго плакала. Їй було прикро не за те, що її використовували, а за те, що вона не спромоглася розгледіти лицемірства за маскою добродушності. Того ж вечора вона все розповіла чоловікові.
Той, як не дивно, сприйняв усе спокійно. -Ну, це мама, – відповів він. Маша була дуже засмучена підлістю свекрухи, щоб з’ясовувати стосунки з чоловіком. Цю справу вона залишила на потім. Коли свекруха зателефонувала вкотре – запитати про ліки – Марійка спокійно відповіла: -А ви прогуляйтеся за призом за найкращу жіночу роль. Заодно і до аптеки зайдете. Свекруха була в сказі, адже хтось наважився зірвати з неї маску. Звісно, був скандал. Звісно, стара поставила перед сином ультиматум: «Або я, або вона»! І синочок обрав матусю… Маша була рада розлученню. Вона зі своїм м’яким характером ніколи б не наважилася подати заяву сама.