Павло та Рита стали зустрічатися у студентські роки. Рита була просто карколомною-коротка чорна спідниця, пластмасові сережки яскраво-фіолетового кольору, яскраві довгі нігті, пофарбовані в червоний, модна зачіска. Вона була просто зірка в університеті, і мріяла стати співачкою, ходила на різні гуртки зі співів, намагалася частіше виступати на святах із піснями. А я хотів бути простим журналістом. Після сесії ми гуляли з Ритою містом. Всі хлопці оберталися їй у слід, а я був гордий, що така дівчина йде поряд зі мною. Вона побачила кафе, і пішла убік: -Треба перекусити, – заявила Ріта. -Хоч би вистачило грошей, – подумав я.
Рита замовила піцу та шампанське. А потім ми танцювали в кафе, Рита почала співати, і звичайно ж всі погляди були звернені на неї. Вона була створена для сцени. Це літо було нашим-найкраще літо в моєму житті, як я тоді думав. А восени Рита заявила, що знайшла собі іншого. Він пообіцяв познайомити її зі звукорежисером, який допоможе їй у записі альбому. Минуло 30 років, зайшов я в магазин, стою на касі і раптом бачу, що на бейджику у касирки ім’я та прізвище Рити… ось це було незвичайно-розповніло, зовсім не схоже на себе в молодості. І Рита мене впізнала. Вона попросила, щоб замінниця її підмінила, і ми разом вийшли надвір.
-А я тебе одразу дізналася… ти втілив свою мрію в реальність, журналістом став, я твої статті у газеті часто бачу. -Так … а у тебе зі співом не вийшло? -Чому це? Ти не дивися на мене так, ніби помстився за молодість… всяке було. Я зараз одружена, чоловік мій автомеханік, у нас є донька, нещодавно внучка наро дилася. Ось для своєї онуки я й співаю колискові. Для неї я справжня зірка. -Я радий за тебе Рита, правда радий. У мене двоє дітей, життя загалом добре минає. Я затребуваний журналіст, подорожую нашою країною- новини збираю. -Так, все як ти мріяв. Ну що ж, ти частіше до нас в магазин заходь, побачимося ще. І повна жінка, трохи накульгуючи, попрямувала до входу в магазин. Від колишньої Рити в неї залишився лише голос.