З дитинства я звикла до того, що мама часто зганяла на мені всю свою злість. Вона була як вулкан, готовий вивержетися будь-якої миті, і, на жаль, я часто опинялася в епіцентрі її гніву. Я пам’ятаю, як одного разу, повернувшись зі школи, знайшла маму в поганому настрої. Їй не сподобалося, як я зробила прибирання у будинку, і це закінчилося черговим покаранням. “Ти ніколи не навчишся робити щось правильно!” – кричала вона. Ці слова й сьогодні звучать у моїй голові. Тепер, коли я сама стою на порозі материнства, ці спогади повертаються до мене з новою силою.
Мій чоловік, Антон, намагається підтримувати мене, але я не можу позбутися страху, що повторю помилки моєї матері. “Що, якщо я не зможу бути гарною мамою?” — запитала я в Антона одного вечора, коли ми сиділи на кухні, насолоджуючись тишею. Антон взяв мої руки в свої і подивився мені у очі: “Ти вже найкраща мама. Ти дбаєш про нашу дитину, навіть коли вона ще не народилася. І ти зробиш усе, щоб наша родина була щасливою. Твоє минуле не визначає тебе”.
Його слова додали мені впевненості, але я розуміла, що мені потрібно щось ще. В результаті я вирішила звернутися за професійною допомогою, щоб розібратися у своїх страхах та забезпечити краще майбутнє для своєї сім’ї. З кожною терапевтичною сесією я відчуваю, як страх поступово відступає, залишаючи місце надії та передчуванню радості материнства. Мені ще доведеться багато дізнатися про себе і про те, як бути доброю матір’ю, зате я знаю точно, що можу впоратися з цим. Я хочу дати своїй дитині те, чого не вистачало мені в дитинстві — безумовне кохання та підтримку. І я вірю, що в мене вийде.