Інна сиділа за кухонним столом, обмірковуючи своє становище. Бути матір’ю трьох дітей та дружиною людини, яка більше часу проводила з пляшкою, ніж з сім’єю, було випробуванням, яке вона не знала, як подолати. Розлучення здавалося єдиним виходом з цієї важкої ситуації, але перспектива залишитися зовсім без підтримки лякала її. “Мамо, ти в порядку?” – Запитала старша дочка, Аня, помітивши турботливий погляд матері. “Так, люба, все гаразд.
Просто трохи втомилася,” – відповіла Інна, намагаючись приховати свою тривогу. Увечері, коли діти лягли спати, Інна зважилася на розмову з чоловіком. Вона знала, що це не буде легко, але відчувала, що більше не може терпіти такого життя. “Сергію, нам треба поговорити,” – почала вона, коли він увійшов на кухню. “Про що тепер?” – неуважно кинув він, намагаючись уникнути розмови. “Я не можу так більше. Я думаю про розлучення,” – сказала вона, відчуваючи, як її голос тремтить. Сергій на мить завмер, поступово розуміючи серйозність ситуації. “Ти що, серйозно? А як ти впораєшся одна з дітьми?” – його голос звучав стурбовано, але без ознак тверезості у думках.
“Я не знаю, але я не можу допустити, щоб діти росли в такій атмосфері. Мені потрібно подумати про них,” – Інна відчувала силу у своїх словах, незважаючи на страх перед невідомим. Ця розмова стала точкою неповернення для Інни. Вона звернулася за допомогою до своїх друзів та сім’ї, які підтримали її рішення. З часом, за допомогою юридичної підтримки, вона змогла забезпечити стабільне майбутнє для себе та своїх дітей. Прийнявши рішення про розлучення, Інна знайшла сили не лише впоратися з життєвими труднощами, а й дати своїм дітям шанс на щасливе дитинство.