Моя друга вагітність різко відрізнялася від першої. Спочатку я майже нічого не їла, постійно відчуваючи ситість. Але невдовзі мої почуття загострилися, особливо нюх, що стало серйозною проблемою. Тепер я не виносила ніяких запахів, аж до того, що мій чоловік не міг вечеряти, митися чи користуватися парфумами у моїй присутності. Йому навіть довелося перейти на використання рідкого домашнього мила, аби не засмучувати мене. У міру прогресування вагітності мої звички у їжі різко змінилися.
Я почала відчувати потяг до всіх видів їжі, від солодощів до м’яса, що змушувало мого чоловіка сіпатися від такого асортименту, але мені все здавалося чудовими на смак. Мій апетит призвів до значного збільшення ваги, через що здавалося, що я ношу двійню. Тяга лише посилилася після 6 місяця. Мені хотілося екзотичних чи несезонних продуктів, через що моєму чоловікові доводилося виконувати всілякі дивні завдання. Якось зимового вечора мені захотілося полуниці, а вдруге я наполягла на тому, щоб з’їсти крадений шашлик, хоч чоловік запропонував купити м’ясо і приготувати його самому. Найдивнішим проханням були ківі – я хотіла, щоб у них була гладка шкірка.
Протягом усієї вагітності я була надзвичайно емоційною, легко засмучувалася через такі дрібниці, як, наприклад, дихання мого чоловіка. Попри це він продовжував підтримувати мене. Витримавши всі ці випробування, я народила гарну, здорову дівчинку. Вона виявилася такою ж енергійною та вимогливою, якою була під час вагітності, доставляючи нам нескінченні проблеми протягом усього свого дитинства та підліткового віку. Тепер, коли вона підкорює юні серця хлопців, мій чоловік з іронією відчуває той день, коли він зможе поспівчувати її майбутньому чоловікові. Нещодавно я жартома запропонувала завести третю дитину. Чоловік просто втік із дому. Сподіваюся, увечері він таки повернеться.