Після розлучення, причиною якого стала невірність чоловіка, я опинилася у фінансово стабільному становищі, незважаючи на те, що заробляла не так багато. Ми з дочкою жили безбідно, підтримувані регулярними аліментами мого колишнього чоловіка та додатковими виплатами нашій дочці. Колишній чоловік підтримував з нею позитивні стосунки, навіть ремонтував мою машину для її зручності. Незважаючи на обставини нашого розриву, я цінувала його роль батька.
Однак моє рішення розлучитись було зустрінуте критикою з боку моїх родичів, які розцінили мої дії як надмірну реакцію на звичайну проблему. Зокрема, моя тітка категорично не схвалювала моє рішення, порівнюючи мою ситуацію зі способом життя її дочки, яка, за її словами, жила в достатку, незважаючи на те, що терпіла поведінку свого чоловіка. Насправді, я знала ситуацію зсередини, і чудово розуміла, що в жодному достатку вони ніколи не жили.
Коли сім’ї моєї двоюрідної сестри почав погрожувати фінансовий крах через накопичені кредити, тітка зухвало запропонували мені продати своє майно, щоб виручити їх. Приголомшена таким нахабством, я відмовилася і розірвала з ними всі стосунки. У результаті сім’ї моєї тітки довелося продавати все, що було можливо, щоб розрахуватися з частиною боргів. Ситуація незабаром призвела до нових втрат, включаючи розлучення і значне погіршення їх житлових умов. Як би там не було, це випробування лише зміцнило мою рішучість поставити на перше місце своє благополуччя і своєї дочки, а не підтримання видимості комфортного життя і не піддаватися тиску недалекоглядних людей.