Андрій, повернувшись з мамою із санаторію, розмірковував про своє перебування у потязі. Він нещодавно розлучився з Міланою, своєю дружиною, їхній шлюб, сповнений любові, протримався майже 20 років, поки він не зіпсувався. Мілана, яка спочатку не хотіла мати дітей, потай проходила процедури, щоб мати можливість коли-небудь все таки стати матір’ю. Процедури виявилися невдалими, і подружжя не змогли зачати дитину.
Це, у поєднанні з її матеріалістичним характером, призвело до їхнього розставання. У потязі, звичайна поїздка Андрія прийняла несподіваний оборот. На пероні він зіткнувся з колишньою однокласницею Анею. Вона розповіла, що вийшла заміж за їхнього спільного знайомого Анатолія, який пішов із життя, залишивши її одну із сином. Ця зустріч сколихнула в Андрії старі спогади , зокрема, про ту ніч, коли під час навчання в інституті вони з Анею розділили інтимний момент, невідомий іншим, у тому числі й Мілані.
Зустріч з Анею та її сином, схожим на нього, стала для Андрія приголомшливим усвідомленням. Він почав підозрювати, що Владик може бути його сином, і ця думка переслідувала його весь час, що залишився. Він задумався про те, щоб розшукати Аню з Владиком, відчуваючи відповідальність та бажання загладити провину за минуле. Вирішивши розгадати цю новонабуту таємницю, Андрій знайшов їх, сподіваючись спокутувати провину за свої минулі вчинки і, можливо, взяти роль батька, про яку він так мріяв, але так і не зазнав.