Христина регулярно стикалася з критикою через те, що кинула батька в будинку пристарілих. Незважаючи на осуд, вона щомісяця відвідувала його, виносивши його розпитування про її особисте життя. У цьому закладі її батько сприймався як турботливий чоловік, що ще більше посилювало засудження Христини з боку персоналу. Кожен візит змушував Христину замислюватися про необхідність зустрічі з батьком, але частина її відчувала, що все це було лише помстою долі. Як би те не було, вона намагалася переконати себе, що це її обов’язок – дбати про нього. Непроста сімейна історія Христини почалася з дня смерті матері, коли їй було 10 років, а її брату – 15. Батько швидко “замінив” мати 18-річною дівчиною, наполягаючи на тому, щоб Хрситина називала її “мамою”.
Ситуація призвела до того, що дівчинка стала бунтувати проти молодої мачухи, з якою постійно конфліктувала. Ситуація в сім’ї погіршилася, коли брат Христини, який приглянувся мачусі, був вигнаний батьком з будинку через ревнощі. Дівчина втратила зв’язок з братом на 3 роки. Переломний момент настав, коли мачуха випадково обпіклася окропом. Вона звинуватила Христину, тоді батько підняв на неї руку – і вона втекла з дому. Сусідка знайшла її біля під’їзду, відвезла в лікарню, в результаті чого Хрситину помістили в притулок, а врешті-решт її прихистила двоюрідна бабуся по материнській лінії. Цет період став для неї початком стабільного життя.
Через 10 років мачуха Хрситини пішла від її батька до більш молодого чоловіка, поселивши його в напівзруйнованому гуртожитку. Брат вже одружився і жив щасливим життям. Христина теж знайшла свою опору, в той час як життя її батька пішло вниз по спіралі через алкоголізм, що призвело до його бездомності і вступу в будинок для літніх людей. В очах персоналу дівчина виглядала байдужою і безжальною до батька. Але ніхто з них навіть не підозрював про глибоку сімейну історію, яка сформувала її складні почуття.