Мене виховували мама і бабуся: батька в моєму житті не було. Згодом бабуся залишила нам двокімнатну квартиру, яку мама пізніше обміняла на іншу двокімнатну, трохи доплативши. У той час я ще вчивлась в школі. Одна з квартир була записана на моє ім’я – це був жест з боку мами, щоб у мене було своє житло, за що я їй глибоко вдячна. Ми здавали мою квартиру в оренду, і дохід від цього фінансував моє навчання в університеті. Вийшовши заміж, я переїхала до батьків чоловіка. Моя мама запропонувала продовжувати здавати мою квартиру в оренду, а доходи перераховувати на мій банківський рахунок в якості фінансового захисту.
Я не стала розповідати про це чоловікові, вирішивши, що ці гроші дійсно можуть стати в нагоді. Коли постало питання про будівництво власного будинку, батьки чоловіка запропонували фінансову допомогу, очікуючи рівного вкладу від моєї мами. Саме в цей момент я розповіла про існування своєї квартири і доходи від її здачі в оренду. Це відкриття викликало бурхливу реакцію. Свекруха стверджувала, що я повинна була жити в своїй квартирі, а не в їх, а чоловік відчував себе зрадженим через те, що я приховала цю інформацію, і говорив, що це підірвало його довіру до мене. Після сварки я переїхала назад до матері. Я запропонувала чоловікові використовувати мою квартиру для фінансування будівництва нашого будинку, або продати її, але він категорично відмовився, дистанціювавшись від мене і грошей.
Я була розгублена і ображена його реакцією, відчуваючи, що зі мною вчинили несправедливо. Квартира і дохід від неї в кінцевому підсумку принесли б користь нам обом, особливо в наших планах по будівництву. Як би те не було, я відмовилася принижуватися, благаючи чоловіка або його батьків пробачити мене. Моя мати звинувачувала себе, шкодуючи, що не була більш відверта щодо квартири з новими родичами. Вона хотіла поїхати до моєї свекрухи, але я її зупинила, вважаючи, що ми нікому і нічого не повинні пояснювати. У нас є будинок і фінансова незалежність, і якщо я дійсно потрібна чоловікові, то незабаром він повернеться.