Проїжджаючи глибокою калюжею, Соня ненароком забризкала своєю машиною чоловіка, який стояв на автобусній зупинці. Чоловік, який промок і тримав у руках гарний букет, був помітно засмучений ситуацією. Усвідомивши свій вчинок, тим більше, що у чоловіка були квіти, Соня зупинила машину, незважаючи на гудки інших автомобілів, і побігла назад, щоб вибачитися. Її вибачення здалися марними, оскільки чоловік, засмутившись, викинув букет і відкинув її спроби загладити свою провину.
Він розповів, що збирався помиритися зі своєю дівчиною, можливо, навіть зробити їй пропозицію, але тепер відчував, що цьому не судилося статися. Соня, відчуваючи свою відповідальність, наполягла на тому, щоб допомогти йому. Вона відвела його до себе додому, взяла костюм батька, тому що цей чоловік був схожої статури, і запропонувала відвезти його до дівчини. Поки він переодягався, машину Соні відвезли на евакуаторі – за паркування у недозволеному місці. Тепер уже чоловік, Костянтин, вирішив допомогти Соні. Вони поїхали на таксі на штрафстоянку, посперечалися щодо рішення поліцейського, і ті пішли на поступки.
Пізно ввечері Соня повернулася додому до стурбованих батьків і розповіла про події дня: Костя зробив їй пропозицію руки та серця. Незважаючи на незвичайні обставини їхньої зустрічі, батьки порадили їй прийняти пропозицію, тим більше, що костюм її батька припав Кості до душі – а це був добрий знак. Соня, щаслива, лягла спати, дивуючись вихору подій, що призвели до заручин.