Потерпаючи від невиліковної хво роби, Наталя благала свого друга Колю подбати про її сина Тараса, боячись, що він опиниться в дитячому будинку. Коле мав зробити складний вибір.

Потерпаючи від невиліковної хвороби, Наталя благала свого друга Колю подбати про її сина Тараса, боячись, що він опиниться в дитячому будинку. Вона розповіла, як виховувала Тараса за фінансової допомоги батька та дорожила своїм статусом мами, незважаючи на початковий страх перед самотнім материнством.

 

Advertisements

Коля, захоплений зненацька, висловив своє занепокоєння складним процесом усиновлення та необхідністю обговорити все з дружиною з огляду на всю серйозність ситуації. Наталя розуміла його, але була у розпачі, знаючи, що в неї залишилося мало часу. Коли вони пізніше зустрілися в Наталії вдома, вона підтвердила свою готовність прийняти будь-яке рішення, не бажаючи нав’язуватись родині Колі.

 

Коля розповів про своє виховання в дитячому будинку та про те, як він розуміє самотність та тугу за сім’єю. Вони з дружиною Іриною вирішили усиновити Тараса, не бажаючи, щоб дитина випробувала на собі дитбудинківське життя. Наталя пішла з життя спокійно, знаючи, що її син перебуває в люблячому будинку. Через два роки Ірина та Микола дуже прив’язалися до Тараса, пишаються його успіхами та вдячні за його присутність у їхньому житті.

Advertisements