Антоніна Кузьмівна – вчителька початкових класів – виховувала доньку Машу одна. З чоловіком вони розлу чилися, коли Машеньці було 5 років. Батько nлатив алі менти вчасно, але їх було мало, тому що нараховувалися від бюджетної заробітної плати. Вистачало тільки одного разу сходити в продуктовий магазин. Жили від зарnлати до зарnлати. Регулярно сnлачували за комунальні послуги. Все, що лишалося, розтягували на місяць. Для поkупки чогось дороrого потрібно було збирати гроші кілька місяців, іноді доводилося брати kредит. Машенька оточувала себе лише друзями з вищого суспільства. голова її була забита rрошима, нічого більше її не цікавило. Коли Антоніна намагалася її напоумити, що це не найголовніше в житті, вона глузувала з неї і говорила:
“Сама невдаха і мене хочеш такою зробити”. “Друзі” над нею часто знущалися, зло жартували, але вона їм все прощала. Їй було важливо бути членом їхнього суспільства. Антоніна Кузьмівна турбувалася про її майбутнє. Адже так вона не зможе зробити правильний вибір супутника по життю, якби це не обернулося лихом. Маша весь час сміялася над словами матері і не надавала їм значення. Після закінчення старшої школи вона вступила до бюджетного відділення університету. І тут вона була дуже “розбірлива” у виборі друзів. Адже серед них ходив її потенційний супутник у житті. Зрештою, вона зробила вибір.
Це був молодий чоловік з дуже забезпеченої сім’ї, який не мав жодних уявлень про мораль. Але незважаючи на це, він виконував будь-які забаганки Маші, що їй дуже імпонувало. Вона не помічала, що до неї ставляться як до речі, та це їй і не треба було помічати. Все, що вона хотіла, мала. Коли Маша познайомила свого хлопця з мамою, Антоніна була приголомшена. Сталося саме те, чого вона найбільше боя лася. Дочка прирекла себе на безправне існування поряд з цим “татусиним синочком”. Такого принизливого ставлення до себе і дочки вона й уявити не могла, але Маша була сліпа. Після відходу молодика Антоніна Кузьмінічна попросила Машу пояснити все, що сталося. Через це у матері та доньки стався перший серйозний kонфлікт.
Маша зібрала речі та пішла з дому. ніякого весілля не було, до кінця першого курсу вона жила у свого хлопця. Одного дня Маша повернулася. – Що трапилося, доню?, – Запитала мати – Я більше так не можу, не розумію, як я терпіла його весь цей час. він мене ні в що не ставить, постійно зраджує і принижує. Вибач мені, мамо, я була такою дурепою. Антоніна обійняла дочку, приголубила її, заспокоїла. – Головне, що ти сама у всьому розібралася. Вже через деякий час Маша зустрічалася з хлопцем, який щиро її любив.