Мати Олі прямо під час її церемонії в РАГСі висловила своє несхвалення Борису, оскільки завжди представляла свою дочку з більш успішним і гарним чоловіком. Проте Борис був лише звичайним робітником. Ситуація посилилася, коли Борис випадково упустив обручку Олі під час церемонії, що мати Олі розцінила як погане знамення. Незважаючи на це, весілля відбулося, і пара переїхала в орендовану квартиру, відмовившись від пропозицій родичів пожити у них. Протягом наступних кількох місяців Оля ще двічі втрачала своє обручку – один раз під час купання на водосховищі, а вдруге після відвідин туалету ресторану.
Мати Олі щоразу сприймала це як знак того, що пара не повинна бути разом, але Оля та Борис ігнорували її побоювання. Вони були по вуха закохані один в одного, і їх не хвилювали втрачені обручки. Згодом кар’єра Бориса просунулася вперед, вони переїхали до власного будинку, і в них народилося двоє дітей, Іван та Наталка. На річницю їхнього весілля Борис купив Олі нову каблучку та кольє, яке вона пізніше втратила на дівич-вечорі подруги. Борис засмутився, але іншої каблучки купувати не став. Мати Олі все ще вважала, що це ознака приреченості їхніх стосунків, а Оля та Борис продовжували жити щасливо. Через багато років Борис подарував Олі ще одну обручку на її 30-річчя, а разом з ним – автомобіль.
Цього разу Оля втратила обручку під час походу до торгового центру. Після цього випадку вона вирішила більше не носити обручку, заявивши, що їхня любов і сім’я важливіші, ніж ювелірний виріб. Вже будучи бабусею та дідусем, Оля та Борис іноді згадували про втрачені обручки та сміялися. Незважаючи на всі втрачені прикраси та віру матері Олі в погані ознаки, сильне кохання та повага пари один до одного доводили, що їхнім стосункам судилося бути. Вони зрозуміли, що міцність відносин залежить від любові та поваги між двома людьми, а не від прикмет або символів на кшталт обручок.