Мій життєвий шлях був пов’язаний із труднощами. Виросши в селі, я згодом вирушила до міста, щоб здобути освіту. Там я зустріла іноземця, була зачарована та прийняла його пропозицію руки та серця. Ми прожили в його рідній країні кілька років, занурюючись у їхню мову та звичаї. Однак його блукаючий погляд і неприкритий флірт з іншими жінками в якийсь момент поклали край нашому союзу.
Він наполягав, що це нормально у його культурі, але я жадала традиційних, моногамних стосунків. На щастя, наше розставання сталося без потрясінь, адже у нас не було дітей та спільного майна. Життя тривало. На весіллі подруги я зустріла чудового чоловіка і незабаром завагітніла. Ми одружилися та зайнялися домашнім господарством. 15 років свого життя я присвятила тому, щоб стати матір’ю для наших двох дітей, тоді як він перетворився на байдужого та зневажливого чоловіка.
Зрада стала останнім ударом – розлучення було неминучим. Моє рішення зустріло неймовірний опір з боку матері та свекрухи. Відсутність розуміння та підтримки з їхнього боку була руйнівною. Тим не менш, я впоралася з душевним болем, домоглася виплати аліментів на молодшу дитину та почала винаймати власне житло. Сьогодні я зустрічаюся з новою людиною. Тепер мені цілком ясно, що відхід від колишнього життя був найкращим рішенням, на яке я була здатна.