Олена стала сиротою у 18 років – рана, яку час ще не залікував. Вона народилася недоношеною: її мати була охоплена невиліковною хворобою. На похороні матері Олена, ще юна та наївна, не розуміла всієї серйозності ситуації. Однак її батько, Сергій, був глибоко вражений: його горе було помітне, коли він стояв, згорбившись і охоплений горем. Олена була одна у своєму горі: батько, що втонув у своїх проблемах, здавалося, не помічав її. Він шукав розради серед друзів, залишаючи Олену в одиноких стінах їхнього будинку. Рухаючись розпачом, Олена вирішила поїхати до столиці, щоб розпочати життя наново. Її подруга Наташа, хоч і скептично налаштована, запропонувала адресу своєї тітки, забезпечивши Олені безпечний притулок на перший час. Коли Олена сіла до автобуса до столиці, її охопила непереборна хвиля втоми, і вона поринула в глибокий сон.
Прокинувшись у пункті призначення, вона відчула бадьорий запах гарячого асфальту – маяк надії та нового початку. Однак її мрії про вступ до економічного коледжу впали, коли вона провалила вступні іспити, що стало наслідком того, що період скорботи затьмарив її підготовку. Почуваючись розбитою, вона знайшла втіху в підбадьорливих словах тітки Світлани. Наслідуючи її пораду, вона влаштувалася на роботу до найближчого магазину, знаходячи радість у щоденному спілкуванні з місцевими жителями. Саме тут вона зустріла чоловіка, який розпалив у її серці полум’я пристрасті. Його пропозиція співжити була несподіваною, але в результаті вони вирушили в блаженну подорож молодого кохання. Проте все змінилося, коли одного разу Олена втратила свідомість на роботі, що стало наслідком її непоміченої вагітності. Реакція її партнера була далеко не доброзичливою: його гнів і обурення були очевидними. Його відмова прийняти батьківство вбила клин між ними, і врешті-решт він перестав повертатися додому.
Олена з розбитим серцем, якій не було куди йти, повернулася до будинку Світлани. Світлана знову втішила її, запевнивши, що після народження дитини життя налагодиться. Однак народження сина Іллі не позбавило Олену страхів і невпевненості. Вона з жахом чекала повернення додому до батька, і цю подорож вона зробила з важким серцем і моторошним відчуттям дежавю. Діставшись рідного міста, вона була приємно здивована, виявивши батька на платформі. Він упорядкувався, його життя, здавалося, повернулося в нормальне русло завдяки Галі, з якою він познайомився в місцевому магазині. Галя дала йому можливість розпочати життя наново: а єдиною умовою була сувора заборона на випивку, яка раніше вносила хаос у його життя. Олену зустріли з розкритими обіймами, батько та Галя приготували для них з Іллею кімнату. Олена, переповнена теплом та любов’ю, відчула почуття рідного дому. Почуття спокою охопило її, і вона нарешті дозволила собі заплакати.