Цього року моєму чоловікові виповнилося 40 років, і, згідно з забобонами, ми вирішили не влаштовувати пишну вечірку на честь цього, щоб уникнути нещастя. Мій план був простий: торт для дітей та скромна вечеря для нас двох. Поки я неквапливо займалася своїми справами, опівдні в мене задзвонив телефон. Це була моя свекруха, яка оголосила, що вона та кілька родичів прийдуть за кілька годин відсвяткувати день народження її сина. Мабуть, вона забула сказати мені раніше.
Приголомшена її заявою, я пояснила, що ми не були готові до прийому гостей, але вона запевнила мене, що просто вип’ють чай і швидко розійдуться. Враховуючи мої знання про родичів мого чоловіка, я не розраховувала на їхній швидкий відхід. Навіть мій чоловік був приголомшений раптовою новиною. Я кинулась у магазин за продуктами, а чоловік приніс напої. Усього за пару годин я встигла приготувати салати, нарізки, гарячі страви та багато іншого. На щастя, гості запізнилися, тож мені вдалося накрити вишуканий стіл.
Після прибуття непрохані гості накинулися на стіл із їжею. Свекруха встала, щоб вимовити тост: – Дорогий сину, 40 років зазвичай не відзначають, але й ми не святкуємо. Ми просто зібралися за цим скромним столиком, щоби випити за тебе! Вітаю! Я була вражена її описом моїх зусиль як «скромним». Чи мій стіл був неповноцінним? Можливо, їхнє звичайне святкування 40-річчя включало вишукані делікатеси! Загалом її слова дуже образили мене. Я поклялася ніколи більше не приймати таких гостей, і мій чоловік цілком погодився з моєю думкою.