Ірина благала сина відвідати її квартирантів – двох студенток, одну з яких звали Світланка. Справа в тому, що вони затримували орендну плату. Отже, Сашко, знехотя, пішов розбиратися. Коли він приїхав, його зустріла боязка дівчина через частково відчинені двері. То була не Світланка, а інша квартирантка. Вона впустила його, показавши свій засмучений стан. Представившись сином Ірини, Сашко дізнався, що Світланка втекла із грошима за квартиру.
Перейнявшись її розпачем, Сашко вирішив сплатити за квартиру дівчини, яку, як виявилося, звали Танею. Він порадив їй знайти нову сусідку чи підшукати інше житло за цей час. Минуло кілька років, життя Сашка було зайняте сім’єю та роботою. Якось увечері під час його відрядження зателефонувала мати і сказала, що їй потрібна допомога, але вона відмовляється їхати до лікарні. Стурбований, Сашко швидко подумки склав план поїздки. На черговий дзвінок матері відповіла медсестра, яка вирішила залишитися та доглядати його матір. Сашко відчув полегшення та подяку.
Приїхавши до мами додому, Сашко зрозумів, що дбайлива медсестра – це Таня, колишня квартирантка, якій він допомагав. Вони поспілкувалися, і Таня відмовилася прийняти оплату за свою допомогу, вважаючи це відплатою за його доброту багато років тому. Таня, яка стала янголом-охоронцем в очах його матері, не забула про співчуття Сашка і відплатила йому тим самим, коли це було найважливіше. Добро завжди повертається; буває рано, буває пізно, але воно вертається!