Павло відчинив двері квартири та покликав дружину, але його зустріла тиша. Він вирішив, що дружина, можливо, гуляє з подругами чи ходить магазинами. Віддихавшись, він зняв із себе денний одяг і подався на кухню в пошуках їжі. Там його увагу привернув відкритий блокнот, що лежить на столі, і ручка поруч. Незважаючи на перший інстинкт залишити блокнот незайманим, Павла потягло цікавість і віра у відкритість подружнього життя. Він обережно підійшов до столу і почав переглядати вміст блокноту. Записи являли собою серію роздумів, що датуються і перемежуються романтичними зізнаннями та меланхолійними роздумами. Вони розкривали таємне кохання, яке його дружина живила до людини, яка відкинула її. Це зруйнувало спокій Павла раз і назавжди.
Коли повернулася його дружина Марина, він швидко відійшов від столу, замаскувавши своє заняття під заварювання чаю. Марина швидко знайшла для нього чайні пакетики, а він здивувався від відсутності блокнота на столі. Весь день він уважно стежив за кожним рухом Марини, але вона виглядала як завжди. У засмучених почуттях Павло довірився своєму другові Василю, який порадив йому стежити за Мариною, спробувати знову знайти щоденник та опитати її подруг. Послухавшись поради Василя, Павло найняв клінінгову компанію для пошуку щоденника і навіть попросив товаришів простежити за Мариною, але його зусилля не принесли результатів.
Через кілька днів Марина згадала про стеження за нею, але Павло вдав, що нічого не знає. Проте невловимий щоденник і невидимий коханець зародили у серці Павла тяжку недовіру. Подоланий підозрами, він вирішив подати на розлучення. Новина приголомшила Марину, яка була відданою дружиною… Лише після підписання документів про розлучення Павло, нарешті, розповів їй про щоденник і про нерозділене кохання, про яке в ньому йшлося. Виявилося, що зошит належав подрузі Марини, Оленьці, і містив вигадане оповідання, написане нею для журналу. Марина залишила Павлу опублікований журнал, порадивши йому більше довіряти своїй майбутній дружині. Залишившись один, Павло шкодував про свою недовіру і поспішне рішення. Тим часом Марина повернулася до щойно придбаної квартири, і на її обличчі розпливлася промениста усмішка. Вона вирішила віддатися самотньому життю, згадуючи п’ять років шлюбу, які вона витерпіла заради здобутої свободи.