Ганна їхала в поїзді і дивилася на дерева, що пропливали повз. Її брат, Сашко, зателефонував напередодні і повідомив, що їхній батько тяжко хворий, і йому залишилося зовсім небагато часу. Хоча вона хотіла виїхати негайно, але змогла купити квиток тільки на поїзд, причому наступного дня. Заплющивши очі, Ганна згадала свою матір, яка померла, коли їй було десять років. Її батько глибоко любив маму і довго оплакував її втрату. Він присвятив своє життя дітям, але зрештою одружився знову, коли Ганна закінчила середню школу. Це призвело до розриву між донькою та батьком, який тривав довгі роки. Згодом Ганна змирилася з батьком, хоча так і не змогла повністю прийняти його другу дружину.
Коли здоров’я батька погіршилося, Ганна запропонувала йому догляд, але він відмовився. Але ось, його стан став критичним, Ганна поспішила до нього. Коли вона доїхала, батько слабо посміхнувся і простяг їй ключ, сказавши, щоб вона відкрила скриню матері, коли він помер. Після похорону батька Ганна почала забиратися в його квартирі. Вона знайшла ту саму скриню, відкрила її ключем і виявила два конверти, дитячі фотографії, листи та щоденник матері. Читаючи щоденник, Ганна дізналася про історію кохання своїх батьків, їх сварки, думки і почуття матері. Ганна з’ясувала, що мати розлюбила батька лише за чотири роки їхнього шлюбу. Потім мама вирішила завести ще одну дитину, сподіваючись, що це відродить їхнє кохання.
Це одкровення глибоко зачепило Ганну, оскільки вона зрозуміла, що народилася не від великого кохання, а як рятівне коло для шлюбу її батьків. Подальше читання показало, що мати закохалася у колегу, який хотів, щоб вона пішла від чоловіка. Однак мати вирішила не йти, бо не могла змиритися з тим, що її діти втратять люблячого та дбайливого батька. Відвідавши могилу батька, Ганна вирішила поховати щоденник та листи там же – разом із таємницею матері. Вона попросила пробачення у батька та його другої дружини подумки. Сидячи в машині, вона запитала брата, чи він знає про таємницю, і він підтвердив, що знає. Вони більше ніколи не говорили про це, але обидва відчували знову набуте розуміння та симпатію до батька.