Коли багато років тому мама сказала мені, що віддає будинок моєму братові, я була розчарована, але змирилася з її рішенням. Я першою вийшла заміж і пішла з дому, а брат лишився з мамою. Коли Василь одружився, він привів свою дружину Дарину жити до них.
З самого початку Дарина вимагала, щоб мама переписала будинок на мого брата, щоб вони могли спокійно вкладати у нього гроші. Я бачила, як важко було моїй мамі жити з Дариною, яка встановлювала свої правила та постійно створювала проблеми. Минули роки, і моя мама вже дуже старенька. Коли я відвідую її, я бачу смуток у її очах. Якось, прийшовши до неї, я виявила, що вона нічого не їла на обід, оскільки Дарина не спромоглася приготувати для неї їжу. У мене стислося серце від того, що моя мама голодна та обділена увагою.
Я розповіла про це чоловікові, і ми вирішили запросити маму жити з нами у нашій трикімнатній квартирі. Мої брат і невістка були щасливі, коли ми повідомили їм про переїзд, а мама плакала від змішаних почуттів смутку та радості. Мати живе з нами вже кілька місяців. У вихідні ми возимо її до села, щоб відвідати її старий будинок. Вдома ми оточуємо її любов’ю та турботою, тому що моя мама – найдорожча для мене людина, а вчинок брата – його вибір та його відповідальність.