Одного разу я був засмучений, мені треба було з кимось поговорити, тому я зателефонував своєму близькому другові Максимові і попросив зустрітися, щоб випити. Як тільки ми сіли за стіл, я проговорився, що хочу розлучитися, що більше не можу жити зі своєю дружиною… З того часу, як вона з’явилася в моєму житті, все перевернулося з ніг на голову. Єдина причина, через яку я все ще в цьому шлюбі – це наша дитина.
Я чекаВ, що Максим зрозуміє та підтримає мене, але він просто сидів мовчки, довго підбираючи слова. Нарешті він заговорив: -Не можна звинувачувати жінку в тому, що вона завагітніла, це результат ваших спільних дій. І те, що ти не закінчив університет, це ще не кінець світу. Ти здобув гарну роботу і навіть купив трикімнатну квартиру. Ти маєш бути вдячним за те, що в тебе є. Максим також нагадав мені, що моя дружина завжди була поряд і підтримувала мене у всьому. Вона була чудовою матір’ю та домогосподаркою, яка полегшувала мені життя.
Він закликав мене переглянути своє рішення та не руйнувати сім’ю. Після нашої розмови я провів ніч, обмірковуючи все, що він сказав. Я не міг знайти нічого поганого ні у своїй дружині, ні в нашому шлюбі. Вона була чудовою людиною, яка завжди підтримувала мене. Так, я був злий, тому що моє життя змінилося після незапланованої вагітності, але я розумів, що наш син – це благословення долі і що я люблю його найбільше на світі. Наступного дня я подарував дружині букет троянд і вибачився за всі ті випадки, коли я був неуважний або дратівливий з нею. Ми навіть замовили поїздку на море, щоби провести час разом. Я вдячний Максимові за те, що він допоміг мені зрозуміти та передумати.