Кілька місяців тому мені наснився яскравий сон про мою покійну бабусю. Вона сказала мені не залишати її будинок порожнім і дозволити людям, які потребують житла, жити в ньому. Спочатку я не надто про це задумалася, але потім натрапила на її фотографію і згадала сон. Я вирішила відвідати хату бабусі у селі, яку давно не відвідувала. Ми з дочкою пішли на цвинтар на могилу бабусі, поклали квіти і дали милостиню.
Потім ми пішли до її будинку і з подивом виявили, що він чистий і охайний. З дому вийшла молода жінка з дітьми та представилася Русланою, біженкою зі Сходу. Вона розповіла, що вона та її діти живуть у цьому будинку вже п’ять місяців, бо їм більше нікуди йти, а їй сказали, що будинок і так пустує. Мене торкнулася її історія та її старання утримувати будинок у чистоті та порядку. Руслана запросила нас на чай з яблучним пирогом, і я помітила, що вона прикрасила будинок фотографіями моєї бабусі та вишитими рушниками, які після смерті бабусі були просто складені на комоді в її кімнаті.
Я була вражена добротою Руслани. Після довгих роздумів я вирішила дозволити Руслані та її дітям залишатися в будинку стільки, скільки їм потрібно без стягнення плати. З того часу ми з сім’єю часто відвідуємо Руслану та її дітей і допомагаємо їм у всьому, чого вони потребують. Вона стала для мене гарною подругою, і ми маємо багато спільних інтересів. Я відчуваю, що вчинила правильно, дозволивши їй жити в будинку моєї бабусі, і це принесло мені почуття спокою та комфорту, ніби я не просто так прокидаюся щоранку. Через кілька днів після знайомства з Русланою мені знову наснилася моя бабуся. Вона посміхнулася і сказала мені, що я все роблю правильно і що будинок більше не пустує, і від цього їй спокійніше.