У 49 років, так і не одружившись, я сильно боялася старості. Я родом із маленького містечка, де не було роботи, тож я й вирішила переїхати до столиці. Я знайшла роботу і винайняла квартиру практично відразу після переїзду , але після смерті батьків мені довелося продати їхню однокімнатну квартиру, щоб отримати кредит на житло в місті.
На жаль, грошей забракло, і мої документи на кредит не схвалили через відсутність заставного майна. Тепер я турбуюся про те, де житиму, коли зістарюся. Роки минули , а мені нічого показати людям , у мене немає ніяких заощаджень, тому що все життя я жила а від зарплати до зарплати.
Я шкодувала, що надто швидко продала квартиру батьків, бо це було єдине житло, яке я мала. Я з жахом думала про своє майбутнє, адже в мене не було ні чоловіка, ні дітей, а обидва мої батьки давно вже на тому світі. Аналізуючи своє життя, я не могла зрозуміти, коли саме і з якої причини все пішло не так. Я боялася захворіти і залишитись без роботи. Отже, я боялася всього свого життя.