Зіна Григорівна безпорадно озиралася на всі боки, відчуваючи сильний страх. Вона ніколи раніше не була у великому місті, а тепер загубилася. Вона пошкодувала, що приїхала, але потім вона нагадала собі, що має допомогти дочці. Зіна ніколи раніше не покидала своє маленьке село, де прожила все життя. Її донька, Оксана, росла без батька. Вона була закохана у хлопця, який поїхав до міста вступати до інституту. Він обіцяв одружитися з нею і любити її вічно, але в результаті кинув її. Його багаті батьки не хотіли, щоб їхній син одружився з дівчиною з бідної родини.
Вони сказали їй, щоб вона йшла, бо не було доказів того, чию дитину носить Оксана. Зіна народила дівчинку, але батьки хлопця намагалися тримати її подалі від них. Зрештою, він одружився з представницею багатої сім’ї і з їхньою допомогою оселився в місті. Зіна ростила Оксану сама, а коли та виросла, поїхала до міста за своєю мрією. Оксана відучилася в інституті, знайшла роботу і навіть вийшла заміж за хлопця із доброї родини. Однак маму на весілля вона не запросила, та й взагалі рідко з нею спілкувалася. Зіна була засмучена, але нічого не сказала. Через роки Оксана зателефонувала та повідомила, що стала мамою. Зіна була щасливою, але й проплакала весь вечір.
Оксана навіть не сказала їй, що вагітна. Зіна вирішила поїхати до міста, щоб допомогти дочці, але коли вона приїхала, Оксана не була рада її бачити. Її чоловік змусив Зіну почуватися ніяково, а Оксана, здавалося, соромилася її. Зіна поїхала скривджена, але сповнена рішучості щось змінити у своєму житті. Вона зробила нову стрижку, пофарбувала волосся та купила новий одяг. Вона також воз’єдналася зі своїм шкільним товаришем Павлом. Вони покохали одне одного і почали жити разом. Якось Оксана з’явилася на порозі їхнього будинку з дитиною і сказала, що пішла від чоловіка. Зіна та Павло прийняли її та її сина. Потім вони разом вирішили покинути село і переїхати в будинок Павла. Невдовзі Зіна та Павло одружилися. Вони вірили, що доля звела їх разом після стількох років не просто так.