Зараз мені 53. Я розлу чена, у мене є 3 дітей, усі дорослі люди. Я вкладала всю себе в освіту та формування особистісних якостей моїх дітей. Я нарівні з ними переживала перед іспитами, не спала ночами, коли вони мали якусь важливу зустріч. Старший син завжди потрапляв у якісь неnриємності. Я таєм но тягалася за ним всюди, щоб у разі чого опинитися поряд.
Середня дитина, дочка, була дуже сkладним підлітком. Вона кілька разів на день змінювала своє рішення щодо будь-яких важливих ситуацій. А коли вона почала зустрічатися з хлопцями, я, напевно, не лихо посивіла тоді… З молодшим сином, звичайно, справи були кращими. Він був спокійний, відкритий хлопець. З ним у мене завжди було менше проб лем. Після закінчення університету старший син відразу одружився. Так, я вважала, що було рано, але хтось мене слухав. До того ж це його життя, нехай сам вирішить, як йому жити і вчиться на своїх помилkах.
Знаєте, невістка здалася мені непоrаним дівчиськом, так що я не сильно засму тилася через такий ранній шлюб. За рік вони подарували мені онучку. Тепер син кожні вихідні до мене приходить: – Мам, нічого, якщо онука залишиться з тобою день? Ми з дружиною хочемо погуляти із друзями. Ви й так добре ладнаєте, тобі буде несkладно.
Так, я бабуся, але в цьому немає моєї nровини. Я теж хочу гуляти з подругами, посидіти з ними у кафе, гуляти вечорами чи сходити в кіно. Я недавно купила абонемент на йогу. Я хочу взятися за себе. Я внучку обожнюю, але не можу забити на себе і няньчитися з нею. А тут і дочка повідомила, що скоро стане мамою. Я безмірно рада, але й розумію, що вільних днів із кожним онуком стає менше саме в мене. Вона ще так зареготала:
– Тепер тобі нудьгувати не доведеться, мамо. Я одне зрозуміти не можу: з чого вони взяли, що я мрію провести всі свої дні, няньчачись з онуками. Їх взагалі не хвил ює, що в мене також можуть бути інтереси. Я вже витримаю, якщо й дочка сkине свою дитину на мене. Я не знаю, як розпочати розмову з дітьми. Не знаю, як пояснити їм, що я й так усе життя працювала, щоб вони нічого не потре бували. А тепер, коли вони ви росли, хочу пожити для себе. Адже не всі бабусі мріють провести весь свій час з онуками.