Я мати-одиначка, і я завжди була моногамною людиною. Все, що я робила в житті, було за ради моєї дочки. Після закінчення школи я вступила до університету з великими планами на майбутнє, але все склалося не так, як я сподівалася. Мені потрібно було заробляти гроші, щоб утримувати себе і дочку, тому я влаштувалася офіціанткою в ресторан. Я добре справлялася зі своєю роботою, і клієнти мене любили, що призводило до бонусів та інших заохочень з боку керівництва.
Там я і познайомилася з Олегом. Він привернув мою увагу, як тільки сів за стіл. Я обслужила його, і він був так вражений, що став приходити в ресторан кожен день. Одного разу він запросив мене на побачення після зміни. Ми почали зустрічатися, і пізніше я дізналася, що він роз лучений і приїхав в місто, щоб почати нове життя. Минуло зовсім небагато часу, але ми вже шалено любили один одного. Все здавалося ідеальним, поки У Олега не виявили жахливу хво робу. Незважаючи на те, що він проходив різні курси ліkування, через півроку його не стало. Я була спустошена, і це змусило мене зрозуміти, що я ніколи і нікого не зможу полюбити так, як любила Олега.
Пройшли роки, і я відмовилася від думки про повторний шлюб або пошук іншого партнера. Однак я все ще хотіла подарувати комусь свою нерозтрачену любов. У мене почався роман з гарним чоловіком, але як тільки я заваrітніла, я розірвала стосунkи. Я хотів народити дитину для себе, і мої батьки були єдиними, хто зрозумів моє рішення. Після народ ження дочки я повністю присвятила себе материнству. Я була матір’ю-одиначкою, але при цьому найщасливішою жінкою на світі. Мої подруги були спантеличені моїм рішенням залишитися незаміжньою. – Якби ви знали, як сильно я любила Олега, ви б мене зрозуміли, – говорила я їм, – у нас було занадто мало часу разом, але спогади про нього будуть зігрівати мене до кінця життя. Нехай я мати-одиначка, але моя дочка-це моє все, і я не хотіла б, щоб щось було інакше.