Я вийшла заміж кілька років тому. У свого чоловіка я заkохалася з першої нашої зустрічі. Ми були щасливі, і у нас було дві квартири — в одній ми жили, а інша була ще порожня. Мій чоловік добре заробляв, дарував мені дорогі подарунки і поїздки на розкішні курорти. Мої друзі заздрили нашому шлюбу.
Але ось мої батьки з самого початку попереджали мене триматися від нього подалі, кажучи, що він не той, ким здається, і що сімейні цін ності для нього не важливі. Я не слухала їх і вірила, що чоловік мені вірний. Я намагалася бути ідеальною дружиною, кожен день готуючи сніданок і вечерю, і носячи для нього дороrий одяг. Одного разу після шопінгу я зайшла в нашу другу квартиру, яка роками пустувала. Я хотіла привести її в порядок і, можливо, запропонувати чоловікові здати його в оренду. Коли я відкрила двері своїм ключем, то побачила в коридорі молоду жінку.
Я була здивованою і розгубленою, дивуючись, чому хтось був тут. Потім з кухні з’явився мій чоловік і став кричати на мене, питаючи, чому я приперлася в те місце, де мені бути не слід? Я вибігла в сльо зах, відчуваючи себе спустошеною. Він так і не прийшов мене втішити, а коли, нарешті, повернувся додому, то звинуватив мене в тому, що я підштовхую його до роз лучення. Я втра тила дар мови і не знала, що робити. Я не могла сказати про це своїм батькам, адже вони попередили мене про нього. Я любила свого чоловіка, але не могла витримати зради. А тепер не знаю, як мені жити далі.