Владислава було запрошено на вечірку на честь дня народ ження доньки від першої дружини. І все було добре, поки там не з’явилася Марина – друга дружина.

Марина завжди ревнувала Владислава до стосунків із його дочкою Лізою, і навіть розлучення з першою дружиною цього не змінило. Коли Владислав збирався йти на вечірку з нагоди дня народ ження Лізи, Марина вибухнула гнівом. -Ти збираєшся побачити її знову? Я тебе не відпущу! – Вигукнула вона, хапаючи його за рукав. Владислав спробував обдурити її, сказавши, що обіцяв Лізі прийти на вечірку з нагоди її свята, але Марина цього ніяк не могла зрозуміти та прийняти. -І ти радий! Звичайно! Це ж привід побачити свою kолишню ще раз! – крикнула вона йому. Владислав намагався втихомирити її, але Марина наполягала. -Перестань бігати до неї!

Тепер я твоя дружина! Я! – Закричала вона. Але Владислав був твердим у своєму рішенні відвідати вечірку з нагоди дня народ ження своєї доньки. -Ліза – моя дочка, я люблю її і завжди буду з нею спілкуватися, – сказав він. Марина звинуватила його в тому, що він завжди намагається поставити її в незручне становище і натякає на те, що вона не здатна наро дити дитину, але Владислав відмовився nродовжувати цю безглузду суперечку. На застіллі з нагоди дня народ ження все йшло добре, поки Марина не з’явилася. Увійшовши, вона влаштувала грандіозну сцену, звинувативши Владислава в тому, що він не може відпустити свою kолишню дружину та їхню доньку.

Advertisements

Але Тетяна, kолишня дружина Владислава, спокійно запросила Марину приєднатися до святкування та поговорити з Владиславом наодинці. Марина не заспокоювалася, nродовжувала накидатися, ображаючи Тетяну та її нового чоловіка. Мовчання Владислава, здавалося, тільки підігріло її гнів, і вона зажадала, щоб він залишив вечірку разом із нею. Владислав спокійно підкорився, але, йдучи з Мариною, він знав, що їхнім стосункам прийшов кінець. Він більше не міг виносити її ревнощів і гніву і зрозумів, що в нього все ще є почуття до Тетяни. Пізніше Владислав знову знайшов kохання – з жінкою на ім’я Галина, яка прийняла Лізу як свою рідну доньку, і одного разу навіть поставила Марину на місце. Поруч із Галиною Владислав нарешті набув стабільності та щастя, яких так прагнув.

Advertisements

Leave a Comment