Нещодавно у мене відбулася неприємна розмова з моїми родичами щодо житла. Тоді я робила те, що вважала правильним, хоча й не була впевнена в результаті. Проблема виникла, коли моя дочка Ірина вийшла заміж чотири роки тому. Я виховувала Ірину одна, тому що ми з чоловіком давно роз лучилися. Він пішов далі своєю дорогою і більше ніколи не згадував про нас. Довгий час я мала ідею піти на роботу, але я не знала, з ким залишити Ірину. Через багато років, коли вона привела додому свого нареченого, я зіграти їм весілля і поїхати за кордон хоча б на кілька років, щоб заробити грошей.
Перед весіллям майбутні родичі дружини прийшли до нас додому, і під час вечері я оголосила, що залишаю свою квартиру молодятам, і що їду до Італії, щоби заробити грошей на іншу квартиру. Батьки нареченого були вражені: -Кожна мати поїхала б працювати в чужу країну заради своїх дітей. – Я хочу трохи покращити своє життя, і їду туди не лише за ради своєї дочки. Я поїхала до Італії, і діти почали жити у моїй квартирі. Однак моя сваття була незадоволена тим, що я не надсилала жодних грошей дітям. Я сказала їй, що збираюся вкласти усі свої заробітки у квартиру.
Через п’ять років я зібрала достатньо грошей, щоби купити нову квартиру в житловому будинку. Я багато працювала і мені вдалося відремонтувати квартиру. А коли моя сваття дізналася, що я не збираюся впускати дітей у нову квартиру, то назвала мене егоїсткою. Я пояснила, що купила квартиру на свої гроші і маю право розпоряджатися нею на власний розсуд. Нові родичі нічого мені не дали, нічим не доnомогли, отже, не мали права сварити мене. Сваття перестала спілкуватися зі мною, і навіть мою дочку настроїлася проти мене. Я не планувала змінювати своє рішення: якщо сваття хотіла, щоб наші діти жили у новій будівлі, вона могла б сама заробити гроші на нову квартиру. Я впевнена, що моє рішення було правильним.