Я познайомилася з Михайлом на роботі і одразу ж була вражена його інтелектом, трудовою етикою та манерами. Михайло родом із села, але живе у столиці з того часу, як вступив до університету. Ми почали зустрічатися, і незабаром він запросив мене на весілля свого двоюрідного брата, на якому я погодилася бути присутньою. Весілля було грандіозним заходом, на якому були присутні 300 чоловік, і я знайшла масштаб приголомшливим. Коли нас вітали родичі Михайла, всі вони в один голос говорили, що ми наступні, що змусило мене відчути себе ніяково.
Я не могла зрозуміти необхідності такого екстравагантного свята і не хотіла витрачати багато грошей на своє весілля. Коли Михайло зробив мені пропозицію, ми вирішили влаштувати невелике весілля, на якому були б присутні тільки наші батьки. Сім’я Михайла, однак, звикла до великих заходів, які тривають кілька днів і в яких бере участь багато родичів. На весілля його брата вони взяли величезний kредит, який й досі виплачують. Ми не хотіли влазити в борги і натомість воліли витра тити гроші на відпустку. Після реєстрації в РАГСі ми влаштували невелике святкування з нашими батьками, а потім поїхали в медовий місяць.
Проте родичі Михайла були незадоволені нашим рішенням і почувалися ображеними. Вони тепер не вітаються з нами і не розмовляють з нами, коли ми відвідуємо матір Михайла, і вона лає нас за те, що ми не влаштували пишне весілля. Михайло незадоволений ситуацією, що склалася, і я можу сказати, що це тисне на нього. Я не впевнена, чи ми ухвалили правильне рішення, але ми зробили те, що вважали найкращим для нас. Важко зрозуміти, чому ми повин ні витра чати стільки грошей на весілля лише для того, щоби виявити повагу до родичів. Ми хотіли розпочати наш шлюб без будь-яких борrів та витрачати гроші на враження, а не на матеріальні блага. Я сподіваюся, що родичі Михайла зрештою зрозуміють наше рішення і пробачать нам.