Коли Вася вибрав собі за дружину просту дівчину, я була проти і навіть на весілля не пішла. А коли я усвідомила свою помилку, було вже надто пізно.

Ми з чоловіком Васею самі із багатих сімей. Разом познайомилися виnадково. Навчалися в одному виші, а потім з’ясувалося, що ми з одного маленького містечка. І навіть наші батьки знають одне одного. Тому, коли ми почали зустрічатися, то батьки були дуже раді, бо могли б об’єднати свої біз неси та збільшити доходи. Я назавжди запам’ятала наше шикарне весілля. Було так гарно. У мене була наймодніша сукня, привезли прямо з Італії, стіл у нас був сповнений усіма смаколиками, навіть екзотичними стравами. Гості були такі задоволені, потім ще роками згадували наше весілля. Над усім постаралися наші батьки. На весілля вони подарували нам велику квартиру у столиці.

Але ми з Васею не були ледарями, самі вчилися, старалися. Я працювала викладачем в університетах, Вася став професором. Ми мали дуже інтелігентну сім’ю. Потім у нас наро дився син Сергій. Я давала синові все найкраще, престижний дитячий садок, найкращі вчителі, навчання закордоном. З віком ми з Васею вирішили переїхати до приватного будинку, ближче до природи. А нашу велику квартиру віддали синові. Я була така щаслива, одне мене турбувало-вдало одружити Сергія. Зрештою син заявив, що в нього з’явилася наречена. Але коли він мене з нею познайомив, то я ледве не втра тила свідомість.

Advertisements

Я думала, що це буде дівчина наших кіл, але вона виявилася донькою простих роботяг на заводі. Я одразу заявила, що проти цієї дівчини. Але Вася став на бік сина і благословив їхній шлюб. Я на весілля не прийшла , перестала спілкуватися з Сергійком, я не бачила своїх онучок. Я була сильно скривджена. Хоча багато разів намагалася набрати номер сина, але гордість не дозволяла мені це зробити. А потім сталося нещастя. Васі не стало. Він не хво рів, але серце чомусь не витри мало. На nохороні я зустрілася із Сергієм уперше за 8 років. Наступного дня він прийшов до мене разом зі своєю дружиною та доньками. Я розплакалася побачивши своїх онучок, вже такі великі, а я все пропустила, не бачила, як вони росли. Але головне, що все вляглося, тепер ми добре спілкуємось із сином. Шкода, що Вася цього не бачить, він був би дуже радий цьому.

Advertisements

Leave a Comment