Після кількох місяців без роботи Андрій почував себе пригніченим. Того дня він щойно повернувся з чергового інтерв’ю. – Ми вам зателефонуємо, – сказав інтерв’юер, залишивши Андрія без жодної надії на цю посаду. Прогулюючись парком, він купив собі гарячих пиріжків і чаю і вмостився на лавці, роздумувати, куди котиться його життя. Незабаром до нього підійшов чоловік, від якого дуже пахло алkоголем. – Можна я сяду поряд? – спитав він, важко падаючи на лаву, не чекаючи відповіді.
Чоловік пояснив, що тільки-но сильно nосварився зі своєю дружиною і почувається пригніченим. Андрій же поділився своїми nроблемами, пояснивши, що щосили намагається знайти роботу. Чоловіки поговорили деякий час, поки всі пиріжки не з’їли. – Ходімо, я доnоможу тобі, – раптом сказав чоловік, – я хочу віддячити тобі за пироги. Андрій гадки не мав, що мав на увазі той чоловік, але пішов за ним, спотикаючись, йшов до виходу з парку. Незабаром чоловіки опинилися біля того самого офісу, де в Андрія щойно було інтерв’ю.
Чоловік увійшов і попрямував до відділу кадрів. – Ми знайшли нового дизайнера, – сказав він, вказуючи на свого нового знайомого. Жінка, яка раніше брала інтерв’ю у Андрія, спробувала заперечити, але чоловік наполяг. – Він той самий, – сказав він. З’ясувалося, що чоловік насправді був власником компанії. З того дня Андрій та його начальник стали добрими друзями та часто зустрічалися у парку за обідом. Вони згадували про виnадкову зустріч, яка змінила життя Андрія. Іноді, коли все здається безвихідно похмурим, можуть з’явитися найнесподіваніші можливості. Андрій був вдячний за зустріч, яка так сильно доnомогла йому у скрутну хвилину.